З ПАМ'ЯТI РОКIВ
Микола СингаÏВський ()
Клаптик землi коло хати,
I з чорнобривцями сад...
Каже засмучена мати:
Лiт не вернути назад.
Осiнь моя вже запiзня,
Мерзну щораз i в теплi...
Може, залишиться пiсня,
Наче душа, на землi.
Може, без мене знадає –
Там, на могильнiм горбi,
Як ми жили в цьому краï –
Завжди у працi, в журбi.
Як виживали з весною
На лободi та водi...
Тож i старiли зi мною
Роки моï молодi.
Стала сумнiшою мати, –
Згадує давнє, своє...
Клаптик землi коло хати,
Клаптик на цвинтарi є.
