I пiшов я тодi до Петлюри

Категории

1.   1 Володимир Сосюра

1924р.

Оригинал

I пiшов я тодi до Петлюри,
бо у мене штанiв не було.
Скiльки нас, отаких, попiд мури
од червоноï кулi лягло.
Ми пройшли золотими ланами,
крiзь огонь i синяву пройшли,
та навiки, навiки за нами
оселедець, погони та шлик.
Може, серце порвали — не знаю;
може, серце порвали в бою...
Як заграють Ви жертвою палi...,
головою об мури я б'юсь...
I пiдходе товариш до мене,
мов дитину, пiд руки бере...
О моя Революцiя, нене,
може, син твiй од болю умре!