Сонет
Олекса Стефанович ()
1929р.
Iз Подєбрад до Праги i назад,
Щоб завтра знов полинути, як птиця,
Якiй нiде надовго не спуститься,
Якiй простiр i вiтер, а не сад.
Хай вигнання часами у сто крат
Бува темнiш i тяжче, нiж темниця,—
Iще яснiш i рiзьбленiше сниться
На чорнiм тлi золотоверхий град.
Давно душа подружена з пiснями,
I виться б ïм над ночами i днями,
Але мудрiш од спiву нiмота —
Владнiше струн умiє вона звати
У висоту, де свiтиться мета
I вiє дух офiри i посвяти.
