Гойдається вечора зламана вiть

Категории

1.   1 Василь Стус

Оригинал

Гойдається вечора зламана вiть,
Мов костур слiпого, що тичеться в простiр
останньоï невiдi. Жалощiв бростi
коцюбляться в стiннi. А дерево спить.
Гойдається вечора зламана вiть,
туга нiби слива, рудою налита.
О ти всепрощильна, о несамовита!
Осмутами вмита твою неясить.
Поорана чорна дорога кипить —
Нема нi знаку од прадавнього шляху!
Тугий небокрай, погорбатiлий з лютi
гiрких доторкань. О пiддайся покутi
непевности. Господи, дай менi жить.
Удай, що обтято дорогу. Що спить
душа, розколисана в смернiм арканi
високих наближень. На серця екранi
гойдається вечора зламана вiть.
I стежку твою обдало кушпелою...
...Роздайся, роздайся в двобоï з добою!
Прислухайся тiльки, чи Всесвiт не спить.
Усесвiт не спить. Вiн вовтузиться, во-
втузиться, тузаний хвацько пiд боки
мороками спогадiв... Луняться кроки.
Це, Господи, сяєво! Це торжество
надiй, проминань i наближень i на-
вертань у своï, у забуте й дочасне...
Гойдається невiль. I сонце не гасне.
I грає в пожежах мосяжних сосна.
I сонце твоє простопадне кипить!
I як менi, Господи, як менi жить?!
Клясти i любити, клясти i любити,
канчук цiлувати i плетену плiть,
i небо твоє пiд торосами неб...
...Залiзний, iз пластику, шкла i бетону,
надибую пiсню. Лювлю ïх до тону
шовкового голосу. Зацний погреб!
Поорана чорна дорога кипить —
нема нi знаку од прадавнього шляху...
...Сподоб мене, Отче, високого краху.
...Вельможно хитається зламана вiть.