Пахтять кульбаби золотi меди

Категории

1.   1 Василь Стус

Оригинал

Пахтять кульбаби золотi меди
i, нiби хмарка бурштинова, бджоли
злiтаються до мене знадокола
i прозначають траченi слiди.
I вже нема нi щастя, нi бiди,
а тiльки свiт, тугим пойнятий гудом,
а тiльки лет, що зветься творчим трудом,
а тiльки клич: живи, але не жди.
I не марнуй чеканням плинних днiв
i не гнiви Господнього велiння.
Життя — то кара. Кара — благостиня.
А ми — коткi, мов валуни вiкiв.