Коли ти була зо мною, ладо моє

Категории

1.   1 Володимир Свiдзинський

1932р.

Оригинал

Пам'ятi З.С-ськоï
Коли ти була зо мною, ладо моє,
Усе було до ладу,
Як сонце в саду,
А тепер розладнався свiт, ладо моє.
Встала мiж нами розрив-трава.
Розрив-трава високо росте,
Розiрвала ночi i днi.
Перше були вони як крила ластiвки:
Верх чорний, спiд бiлий, а крило одно.
Тепер вони як розламаний камiнь –
Колють i ранять, ладо моє.
Стало тяжко нести менi час.
Туга рве мислi моï,
Як буря метає снiгом.
Одна снiжинка паде на лiд,
I вiтер жене ïï в безвiсть,
Друга лягає при бeрезi
У скований слiд копита,
Третя розбивається об сук.
Стало тяжко нести менi час.
Я знаю: усе вмирає.
Квiтка у полi,
Дерево в лiсi,
Дитина в мiстi.
Усе вмирає, ладо моє.
Не в однi дверi приводить нас вечiр,
Не в одному вiкнi вiтаєм ми ранок,
I забув я творити казку.
Так гостро дивлюсь,
А бачу тiльки видиме,
Тiльки можливе, ой ладо моє.