Ти велетнем по високостi

Категории

1.   1 Володимир Свiдзинський

Оригинал

Ти велетнем по високостi
Верстаєш бистрий хiд,
Але на зорянiй розтоцi
Твiй заникає слiд.
Я тут, на долi, одиноко
Iду кудись, як ти.
Мiй мертвий прицвiтень – як око
На пaволоках темноти.
I зглибока до мене голос:
Невiлен я:
Ти на горi – високий колос,
Я, долi, – тiнь твоя.
30.I.1930