Ти велетнем по високостi

Категории

Володимир Свiдзинський ()

Оригинал

Ти велетнем по високостi Верстаєш бистрий хiд, Але на зорянiй розтоцi Твiй заникає слiд. Я тут, на долi, одиноко Iду кудись, як ти. Мiй мертвий прицвiтень – як око На пaволоках темноти. I зглибока до мене голос: Невiлен я: Ти на горi – високий колос, Я, долi, – тiнь твоя. 30.I.1930