СОННИЙ ДЕНЬ
Категории
Оригинал
Безтурботнiсть i свiтлий спокiй...Сонний день всi думки придушив,
Не шумлять дерева високi,
Теплий мох пiдбирає кроки,
I крiм нас — нi душi.
Мрiï, спогади — все згорiло...
Легко жить без великих хотiнь!
Нiжно ранять промiннi стрiли
I зривають веснянi крила —
У мережану тiнь.
Але там, де берiзка-панi
Шаль прозорий нам кинула в дар,
Всi думки колихнулись, п'янi,
I пориву зломить не в станi,
Пiднялись аж до хмар!
Голос твiй затремтiв, мов птиця,
Пiд потоком палаючих слiв
Про козацькi степи й станицi
I про все, що лише присниться
Не на рiднiй землi.
Поховалась в зелених травах,
Вiдкотилася казка проста...
Але кожне iз слiв яскравих
Обiрвалось на душу мляву,
Нiби весла на став.
Сну нема! Ми б летiли в гори,
В височiнь, аж на соняшний шпиль,
Бо пiд ним всю пекучу змору
Захлисне i напоïть море —
Чорне море — мов хмiль!
