Гаï шумлять
Павло Тичина ()
1914р.
Гаï шумлять —
Я слухаю.
Хмарки бiжать —
Милуюся.
Милуюся-дивуюся,
Чого душi моïй
так весело.
Гей, дзвiн гуде —
Iздалеку.
Думки пряде —
Над нивами.
Над нивами-приливами,
Купаючи мене,
мов ластiвку.
Я йду, iду —
Зворушений.
Когось все жду —
Спiваючи.
Спiваючи-кохаючи
Пiд тихий шепiт трав
голублячий.
Щось мрiє гай —
Над рiчкою.
Ген неба край —
Як золото.
Мов золото — поколото,
Горить-тремтить рiка,
як музика.
