Ой, що в Софiйському

Категории

1.   1 Павло Тичина

Оригинал

Ой, що в Софiйському
заграли дзвони, затремтiли,
Не бiлi голуби-янголи в небi полетiли.
Ой, там збиралися пiд прапори,
пiд соняшнi ще й синi. Вiднинi
Не буде бiльше пана у вiльнiй Украïнi!
Iдуть, iдуть з музикою
Пiд тiнню прапорiв
Прекрасною, великою
Рiкою стиглих нив.
Iдуть, iдуть — вiтаються
I славлять щаснi днi.
Жахтять, переливаються
Ïх душi вогнянi.
Ой, та виходили попи з Софiйськоï
з-за брами
З хрестами, з хорогвами.
У шатах золотих коло Богдана правлять Службу Божу. Як рожу -
Вiтай свою, Вкраïно, долю, -
вiтай дiвчину гожу.
Горять, горять свободою
Вчорашнiï раби,
Бо вчули: Встань з природою -
Звук янгола труби.
I встали всi, спiваючи
З природою весни,
З природою вiтаючи
Чудовi дiйснi сни.
Як засмiялося до них та праведнеє сонце:
Не дурно грiло я -
свiтило у кожнеє вiконце.
Як заходилися хмарини ткати скатертини,
Цвiтуть та розцвiтають небеснi
бархатини-хвилини!
Цвiтуть в пiснях вкраïночки
Дзвiночки срiбнянi.
Душею чорнобривочки
Струнчасто осяйнi!
То ж матерi майбутнiï
Стрiчають днi яснi!
О, хвилi незабутнiï!
О, сонце i пiснi;
Ой, що на Софiйському
та грали дзвони, замовкали,
Там прапори приймали,
до народу промовляли:
Гей, разом, разом станемо
на ворога ми, браття-завзяття!
Хто зрадить Неньку-Украïну, -
прокляття тим, прокляття!
I суне вiйсько лавою
вiд бiлих тихих брам,
Iз ЗАПОВIТОМ, СЛАВОЮ -
весь Киïв наче храм.
В нiм скапала кров часовi,
кров мучнiв без кiнця...
I в нiм горять ТАРАСОВI
вкраïнськiï серця!