Шевченко
Павло Тичина ()
Всi його ми батьком звемо,
Так вiд роду i до роду:
Кожний вiрш свiй i поему
Вiн присвячував народу.
Вiн любив усе прекрасне,
Все ненавидiв потворне, —
I його iм'я незгасне,
Свiтлий образ — неповторний.
Чисту матiр i дитину
Вiн прославив серцем чистим
Всю осяяв Украïну
Поглядом вiн променистим.
Ясен досвiт ще не сходив, —
А йому перед очима
Дружба радiсна народiв,
Як зоря, палала зрима.
Ось чому в сiм'ï великiй,
У цвiту садiв прекрасних
Буде жити вiн вовiки,
Як безсмертний наш сучасник.
