Св. Єлисавета
Вiра Вовк (Селянська) ()
Чи ти та свята, що роздає троянди
Убогим, для кожного по однiй?
— Менi дала найкращу i — пройшла,
Бо стiльки рук простяглось за тобою,
Стiльки долонь доторкалось рубцiв твоєï одежi;
Ти йшла i роздавала, а я остався, i менi стало
холодно.
Ти є та iкона на перехрестi,
Яку я любив дитиною, бо вона усмiхалася,
Як я поганяв своï вiвцi на пашу,
— До мене i до iнших однаково привiтна,
Як сонце i роси, що добрi зi звичаю.
Але тепер пiдряднi речi вiдчувають
Твiй теплий дотик, i твiй темний голос
Наповнив твою келiю i змiнив ïï в каплицю,
А коло мене лиш твоя блакитна троянда
Похилила голiвку i зiв'яла на зорiннi.
Що менi з байдужих зiр, що зазирають крiзь вiкна?
Пощо менi весни гостинцi в долонях вiтру?
Чому не можу простягнути руки за долею твоєю,
Як за трояндою?
