ПЛАЧ ПО ОФЕЛIÏ
Олег ЗуЄВський ()
Потiк i досi там шумить,
Де лист передавав задуму
I погляди хисткi в ту мить,
Як бризу не було й самуму,
А тiльки схилена блакить
В дорозi, як i личить груму,
Водила спiванки щомить
Iз уст в уста: солодку суму
Ïх дзвону хто б не розпiзнав,
На тлi берегових забав
У сонця свiдчення єдине,
Де, наче хмари мовчазнi,
Сама любов з вiнками плине
До ранку в зляканому снi?
