Аед

АЕД (вiд грец. aoidos спiвець) давн-грец. виконавець епiч. пiсень на
службi царiв або громад. Бували також мандрiвнi А. Спiвали А. пiд
власний муз. супровiд на формiнкз(с)i, лiрi чи кiфарi. Крiм епiч.
спiвiв. А. займалися вiщуванням, Вони були виразниками
понадiндивiдуального свiтовiдчуття. В «Одiссеï» А.
згадуються поряд з майстрами- ремiсниками, шо засвiдчує
професiйний статус А.: Ти хоч i знатного ролу, та зле говорив, Антiною.
Хто б ие чужчниiв шукав, шоб до себе запрошувати в гостi. Крiм хiба
тiльки таких, шо для лiла бувають потрiбнi. Чи ворожбитiв, чи тестiв, а
чи лiкарiв вiл хвороби, Чи пiснярiв божественних, шоб радiсть приносили
спiвом. Скрiзь по безкраïй землi лля смертних вони е жаданi'
(XVII). В Одiссеï' наведено й iмена двох А.: Лемiдок i Фелiй.
Розквiт мист-ва А. припадає на VIH-VII ст. до н.е. На межi VII i
VI ст. до н е. вiдбулося вiдокремлення поезiï вiд музики. На змiну
А. прийшли рапсоди. А. типовi давнi синкретичнi носiï фольклору в
широкому розумiннi цього термiну. Типол. подiбнi виконавцi iснували в
бiльшостi народiв, на Сх. аж до XX ст. включно. Лив : Акин, Ашуг, Бард,
Джангарчi, Iрчi, Манасчi, Трувер, Ш аïр. Анатолiй Волков