Азiанiзм

АЗIАНIЗМ (вiд грец. osianos, лат. asianus) стильова течiя в давн-грец. i
лат. риторицi та красному письменствi, шо виникла у III ст. до н.е. на
теренах Мал. Азiï (Карiя. Лiдiя, Мiзiя, Фрiгiя) в рамках гедлеиiзму
на противагу клас, риторицi. Засновником А. вважають Гагезiаша з
Магнезiï в Лiдiï. А. прагнув створення виразного нар. мов,
стилю. На царинi лексики словесна орнаментальнiсть, насичення тексту
незвичними нешоденними словами (неологiзмами та варваризмами).
Синтаксично: стислi речення при одночасному нагромадженнi вишуканих
фiгур i тропiв. А, стиль проа тв,, який водночас користувався
притаманними вiршевi засобами, до того не вживаними в прозi: звук,
iнструментовка, асонанси, рими. Вел. вагу мав прийом контрасту на рiзних
структурних рiвнях: антонiми, антитези тощо аж до руйнацiï
гармонiï форми та змiсту. В II ст. до н.е. А. поширюється в
рим. риторицi вiд ораторства вищого рiвня: Гай Гракхус (153-121 до
н.е.), Люцiнiус Крас (140-91 до н.е.), учитель Цiцерона, Гортезiус
Горталюс (114-15 до н.е.), старший сучасник Пiцерона, якого вiн спершу
наслiдував. ïхнi промови студiювали пiзнiшi стилiсти та граматики.
А. стає звичним i у шкiльному декламуваннi. За античностi А.
сприймався як наслiдування первнiв сх. культури це був чи не перший
прояв фiлоорiєнталiзму в вропi Звiдси i сам термiн А., шо його
запровадив Цiцерон. Крiм того, вiн видiлив два рiзновиди А.:
сентенцiйний стиль (короткi, анштетично побудованi, гостро акцентованi
речення) та пишномовний стиль (багатослiвний, патетично напружений). У
л-рi найвидатнiшим репрезентантом А, був драматург i фiлософ Сенека, шо
його стиль звано срiбною латиною. А. впливав на пiзньоаттичну прозу, на
естетику та патетику Сер- вiччя, Вiдродження, найбiльше бароко; вiн
прищепився в церк., надто православ. красномовствi та письменствi. Як
заперечення А. в 1 ст, постає явише пуризму аттiкiзм. Анатолiй
Волков