ДИТЯЧА ЛIТЕРАТУРА

ДИТЯЧА ЛIТЕРАТУРА худож., наук , наук.-популярнi тв., якi написанi для
дiтей. Найчастiше в це поняття включаються також тв. дорослоï л-ри,
шо назавжди ввiйшли в коло дитячого читання. Д.л. це та л-ра, шо
вiдповiдає рiвневi знань, життєвому досвiду, психол.
розвитковi дитини й має вiдповiдну тематику й полiграфiчне
оформлення. Специфiка Д.л. зумовлюється вiковими особливостями
читачiв, адресується дiтям певних вiкових груп: молодша та сер.
дошкiльна (3-7 рокiв), старша дошкiльна та молодша шкiльна (7-11 рокiв),
сер. шкiльна (вiд 11-12 до 14-15рр.) i вiк ранньоï юностi або
старший шкiльний вiк (вiд 15 до 18рр.). Цей подiл умовний, тому в Д.л.
не завжди можна провести вододiл мiж вiковими групами. Тв. для
кожноï з вiкових груп мають жанр, й худож. особливостi, вiдповiдну
тематику: для молодшого та сер. дошкiльного вiку казни, маленькi вiршi,
книжки-малюнки на теми з навколишньоï дiйсностi; для старшого
дошкiльного та молодшого шкiльного вiку iлюстрованi ка зки про тварин,
байки, вiршi й оповiдання класикiв i суч. письменникiв; для сер. та
старшого шкiльного вiку наук.-худож.. пригодницька й фант, л-ра, худож.
бiографiï, Д.л. допомагає читачам краше усвiдомити
актуальнiсть сьогодення, пiзнати минуле, розширює кругозiр,
збагачує знаннями, розвиває мову, память, естет, смак. До
Д.л. належить низка тв, усноï нар. поезiï (мiфи, казки, пiснi,
приказки, загадки), а також лiтературнi казки. Ïï систематично
поповнюють тв. для дорослих (чи повнi тексти, чи адаптацiï),
починаючи вiд Дон Кiхота М, де Сервантеса. Робiнзона Крузо Д.Дефо,
«Мандрiв Гуллiвера Дж.Свiфта, Пригод Мюнхгаузена Р.Е.Распе, Хатини
дядька Тома Г.Бiчер-Стоу, романiв та повiстей В.С.котта, Ч.Дiккенса. Ж
.Верна, Ф,Купера. Ф.Брет Гарта, Марка Твена, Дж.Лондона. Т.Майн Рiда,
Р.Л.Стiвенсона. Л.Керрола i до тв. суч. л-ри X.Беллока, Дж.Даррела,
А.Лiндгрен, Е.Кесшера, Дж.Родарi та багатьох iн. З тв. для дiтей
виступали вiдомi сло'йян. письменники: в Польщi ґ .С єнкєвич
(«В пустелi та джунглях ), М.Конопнииька (Про гномiв та сирiтку
Марисю), Ю.Тувiм, видатний педагог Я.Корчак (Король Матеуш Перший), в в
Чехiï К.Чапек, М.Майєрова, Болгарiï Бiiн-Пелiн. В
Росiï В.Маяковський, К.Чуковський, С.Маршак, А.Барто, С.Михалков.
Л.Кассiль, В.Катаев та iн. В Украïнi Марко Вовчок, Л.Глiбов,
П.Мирний, I.Франко, Леся Украïнка, М.Коцюбинський, Б.Грiнченко,
С.Васильченко, Н.Забiла, П.Воронько, О.Iваненко, М.Трублаïнi,
Б.Чалий, Ю.Ярмиш та iн. Уперше теор. обгрунтування необхiдностi
створення Д.л. дав. чес. педагог-гуманiст Я.А.Коменський у Вел.
дидактицi (1633-38). Першою дитячою книжкою вважається його Свiт у
малюнках (1658). Спочатку Д.л. ототожнювалася з навчальною (пiдручники).
Писана Д.л. виникла в сер. XVI! ст. в Зх, вропi, у Росiï ХУШ-Х1Х
ст. Зявляються першi спроби ïï дослiдження, визначення
особливостей, шо випливають з освiтньо-виховних завдань.
В.Бєлiнський, вiдстоюючи реалiзм i народнiсть у л-рi для дiтей,
уважав дитяче читання важливим чинником виховання патрiотизму: Дитячi
кн. пишуться для виховання, а виховання вел. справа. Ним
вирiшується доля людини. Дитячим письменником, писав
Бєлiнський, треба народитися, а не зробитися, пiдкреслюючи цим не
лише своєрiднiсть таланту митця, а й необхiднiсть його
глибокоï обiзнаностi з особливостями дитини. Видатний учений-
гiедагог К.Ушинський написав вел. кiлькiсть рецензiй, в яких проводив
думку, шо гол. завданням дитячоï книжки є прагнення викликати
емоцiйне ставлення до знань, прагнення до пiзнання свiту, прищеплення
навичок самостiйного мислення. Помiтний вклад у розвиток Д.л. та
ïï вивчення зробив Д.Толстой (Нова абетка, Рос. книжки для
читання). Вiн вiдстоював право Д.л. на реалiст., зображення дiйсностi,
рiзноманiтнiсть тем, ставив питання про зв'язок Д.л. з педагогiкою,
вказував на необхiднiсть тiсних звязкiв етич. з естет., у тв. для дiтей.
Укр. письменники написали чимало тв. Д.л., дбали про видання
дитячоï перiодики. Франко виступає критиком i теоретиком Д.л.
Його статтi Жiнка-мати, роздiл Лектура для дiтей, Громадськi права
академiкiв, Байка про байку, Учнiвська бiблiотека в Дрогобичi розвивають
думки про завдання й покликання Д.л., ïï ролю в моральному
вихованнi, про вимоги глибокоï iдейностi та художностi, позитивного
виховного впливу л-ри на формування особистостi. Цiкавi дослiдження
написали про
H.Забiлу В.Бичко; про О.Iваненко
I.Шкаровська; про П,Воронька Л.Горлач: про В.Бичка Б.Чайковський,
Людмила Сердюк