Дойна
ДОЙНА (рум. doina) типовий для сх-роман. фольклору жанр лiр. пiснi, шо виражає почуття туги i суму (dor fi jale). Дойна вiдрiзняється вiд iн. пiсенних жанрiв румунiв протяжною елегiйною мелодiєю. Першi писемнi вiдомостi про Д. знаходимо в працi Descriptio Moldoviae (Описання Молдови, 1716) Дмитра Кантемiра (батька вiдомого рос. письменника Антiоха Кантемiра). Термiн був поширений переважно на територiï колишнього Молдавського князiвства; для Трансильванiï характерна i форма daina. До рум. дойн типол. близькi (за астральною, природною символiкою) деякi литов. i латис. лайни, що належить до найбiльш давн. видiв лiр. поезiï цих народiв (див. особливо Latvia dainas» Кришьянiса Барона, вид. 1834 p., та iн.). В заг. рисах подiбнi умови розвитку рум. лойн i латис. дайн, повязаних з багатовiковою боротьбою народiв проти чужоземних поневолювачiв (в Латвiï проти герман. лицарiв i нiм. колонiстiв, в Молдовi i Валахiï проти османського ira). Звiдси мiнорна тональнiсть багатьох цих лiр. пiсень. З румун, с/оiпа i балт. daina генетично (спiльним мов. джерелом (архетипом) повязане i укр. слово дана». На Закарпаттi i на Буковинi: ей дану, каже, дану, шида рiчка дана» чи на Верховинi: яка ж ти миленька е-ге ге, майдана- дана… В зб. С.Щасного, виданому у Львовi 1864, зустрiчається форма daina (iдентична з рум. i лит-латиською) А я собi заспiваю: Ой ду-ду-ду, дайна. Приспiв dana» вiдомий у словац. i поль. лiр. пiснях, а також в угор. фольклорi ‘dana-dana-dal», звiдки походить дiєслово danolini» спiвати. Рум., укр. та iн, вченими були висловленi численнi гiпотези шодо етимологiï слiв dana- daina-doina». Бiльш аргументоване припущення класика рум. фiлологiï, iсторiï i л-ри Богдана Петричейку-Хаждеу (1838-1907) глибокого знавця багатьох мов, в т.ч. словян, (укр., рос., поль. та iн.). В книзi Iз iсторiï румунськоï мови» (1883) вiн звернув увагу i на iрське слово dan» (пiсня, поема), Iран, dana (пiсня жiночого хору), авестiйська daena (пiсня). Використовуючи порiвняльно-iст. метод, Хаждеу вiдновив архетип dana, який, на його думку, можна зiставити з санскрит. dhan дзвенiти», звучати. Гiпотезу Хаждеу подiляють i суч. фiлологи: рум. академiк А.Росеттi, киïв, романiст проф. С.Семчинський та iн. На думку укр. вченого, форма дана в укр. пiснях є також ремiнiсценцiєю праiндоєвропейськоï dana, однак на вiдмiну вiд сх-роман. daina-doina, авестiйське doena, балт. daina, в укр.. як i в угор,, словац. i поль. мовах це слово цiлком деетимологiзувалося, втратило свiй попереднiй звязок iз значенням пiсня», трансформуючись в приспiв. Цей процес був характерний особливо для Карпат, регiону. У ХIХ-ХХ ст. на основi фольклор, моделi у рум. розвивається своєрiдний поет, жанр (Дойна В.Александрi, Дойна» М.Емiнеску та iн.). Худож. образ Дойни символiзує рiдну землю. Батькiвщину (одноiменнi поема Дж.Кошбука, драма Й.Друие та iн.). Григорiй Бостан
