Дойна

ДОЙНА (рум. doina) типовий для сх-роман. фольклору жанр лiр. пiснi, шо
виражає почуття туги i суму (dor fi jale). Дойна
вiдрiзняється вiд iн. пiсенних жанрiв румунiв протяжною елегiйною
мелодiєю. Першi писемнi вiдомостi про Д. знаходимо в працi
Descriptio Moldoviae (Описання Молдови, 1716) Дмитра Кантемiра (батька
вiдомого рос. письменника Антiоха Кантемiра). Термiн був поширений
переважно на територiï колишнього Молдавського князiвства; для
Трансильванiï характерна i форма daina. До рум. дойн типол. близькi
(за астральною, природною символiкою) деякi литов. i латис. лайни, що
належить до найбiльш давн. видiв лiр. поезiï цих народiв (див.
особливо Latvia dainas» Кришьянiса Барона, вид. 1834 p., та iн.). В
заг. рисах подiбнi умови розвитку рум. лойн i латис. дайн, повязаних з
багатовiковою боротьбою народiв проти чужоземних поневолювачiв (в
Латвiï проти герман. лицарiв i нiм. колонiстiв, в Молдовi i
Валахiï проти османського ira). Звiдси мiнорна тональнiсть багатьох
цих лiр. пiсень. З румун, с/оiпа i балт. daina генетично (спiльним мов.
джерелом (архетипом) повязане i укр. слово дана». На Закарпаттi i
на Буковинi: ей дану, каже, дану, шида рiчка дана» чи на Верховинi:
яка ж ти миленька е-ге ге, майдана- дана… В зб. С.Щасного,
виданому у Львовi 1864, зустрiчається форма daina (iдентична з
рум. i лит-латиською) А я собi заспiваю: Ой ду-ду-ду, дайна. Приспiв
dana» вiдомий у словац. i поль. лiр. пiснях, а також в угор.
фольклорi ‘dana-dana-dal», звiдки походить дiєслово
danolini» спiвати. Рум., укр. та iн, вченими були висловленi
численнi гiпотези шодо етимологiï слiв dana- daina-doina».
Бiльш аргументоване припущення класика рум. фiлологiï, iсторiï
i л-ри Богдана Петричейку-Хаждеу (1838-1907) глибокого знавця багатьох
мов, в т.ч. словян, (укр., рос., поль. та iн.). В книзi Iз iсторiï
румунськоï мови» (1883) вiн звернув увагу i на iрське слово
dan» (пiсня, поема), Iран, dana (пiсня жiночого хору), авестiйська
daena (пiсня). Використовуючи порiвняльно-iст. метод, Хаждеу вiдновив
архетип dana, який, на його думку, можна зiставити з санскрит. dhan
дзвенiти», звучати. Гiпотезу Хаждеу подiляють i суч. фiлологи: рум.
академiк А.Росеттi, киïв, романiст проф. С.Семчинський та iн. На
думку укр. вченого, форма дана в укр. пiснях є також
ремiнiсценцiєю праiндоєвропейськоï dana, однак на
вiдмiну вiд сх-роман. daina-doina, авестiйське doena, балт. daina, в
укр.. як i в угор,, словац. i поль. мовах це слово цiлком
деетимологiзувалося, втратило свiй попереднiй звязок iз значенням
пiсня», трансформуючись в приспiв. Цей процес був характерний
особливо для Карпат, регiону. У ХIХ-ХХ ст. на основi фольклор, моделi у
рум. розвивається своєрiдний поет, жанр (Дойна В.Александрi,
Дойна» М.Емiнеску та iн.). Худож. образ Дойни символiзує
рiдну землю. Батькiвщину (одноiменнi поема Дж.Кошбука, драма Й.Друие та
iн.). Григорiй Бостан