Фейлетон

ФЕЙЛЕТОН (франц. лист, листок, аркуш) один з лiт.-публiиистичних жанрiв
(поряд з нарисом, памфлетом тошо). В рiзних європ. краïнах
значеннєве наповнення слова Ф. варiюється. Зародження Ф.
вiдносять до 28 сiчня 1800, вiдколи в паризькiй газ Журналь де
деба» почали з являтися додатковi аркушi переважно розважального
змiсту. Саме слово Ф . як позначення вiдокремленоï частини газети,
шо вона призначена для театр, рецензiï, було вжито
22.06.1800 у Журналь де деба Жофруа. Згодом такий додаток було включено
в газету й видiлено друкарською лiнiєю. Така нижня частина
газетного аркуша дiстала назву Ф. Пiд цiєю рубрикою
друкувалися оголошення, вiдгуки-реиензiï на театр., муз.,
лiт. новини, повiдомлення про моди, iн. неполiт. i неофiцiйнi
матерiали. Клас, форми жанру Ф. були розробленi в сер. XIX ст.,
найбiльше до цього спричинився франц. письменник Анрi Рошфор. Ф.
наближається воднораз до рiвня худож. л-ри й полiт,
публiцистики. Вiн викриває, розважає,
вiдволiкає. Навiть передова стаття полiт, франц. газети
має характер Ф. короткого, образного, який сполучає
лiризм i лайку. Майстрами франц. Ф. XIX ст. були Т.Готьє,
Ш.О.Сент-Бьов та iн. Подiбним чином розумiють Ф. у Нiмеччинi. Ф.
частини газетних полос, шо присвяченi культурi та мист-ву в крит.
загальноприступному висвiтленнi. Стиль Ф. повинен бути дотепним,
жартiвливо-розмовним. Нiм. традицiя орiєнтує Ф.
передовсiм на культуру та мист-во, хоча визнає можливими Ф.
на iн., зокрема полiт, та наук,- популярну тематику. У Нiмеччинi
тв. фейлетонного типу зявляються вже в сер. XVIII ст.
(Г.Е.Лессiнг «Найповнiшi розвiдки на царинi жарту як додаток
до Фоссiме цайтунг 1751-56). Але перший Ф. у суч. розумiннi
оприлюднив А.Левальд 1835 в газ. Нюрнбергер кореспондент. У
подальшому в Нiмеччинi Ф . писали Л.Бьорне, Г.Гайне, Д.Обертен,
А.Польгар, Е.Фрiдель, Г.Бар, П.Бамм, К.Тухольський. Австр. Ф.
здебiльшого вважають легковажним (Норден, Ганслiк, Ф.Зальтек,
Ф.Кюрнбергер, Штайдель). Винятком є Е.Кiш австро-чес. нiм-
мов. автор 2-оï пол. XX ст. майстер полiт.Ф. У Румунiï,
де перший Ф. зявився 1839 в газ Албiна романяска (Румунська
бджола) i де паралельно вживається автохтонiзований термiн
Iоiïа (аркуш), пiд Ф. розумiють короткий лiт,-
публiцистичний матерiал, шо стосується злободенних справ
мист-ва. Розквiт рум. Ф. припадає на 2-гу пол. XIX ст.,
коли дiяли популярнi фейлетонiсти К.Д.Арiческу, Р.Н.ґрандя,
I.М.Бужоряну, ґ.Баронзi. Поль, лiт-знавство визначає Ф. як
короткий белетристичний або наук.-популярний тв.. призначений
переважно для перiодичних видань, часто не позбавлений сатир,
забарвлення». Специфiчно поль. рiзновидом Ф. була т. зв
щотижнева хронiка. Першими Ф. у сх-словян. л-рах стали тв. лiт -
крит. спрямування, шо зявилися в 30-х рр. XIX ст. за пiдписом
Феофiлакта Косичкiна (О.Пушкiна). Як самостiйний худож.-
публiцистичний жанр Ф. чiтко визначився у 40-50-х рр. XIX ст. i
розвитку набув у 60-70-х рр. XIX ст. Лише з 90-х рр. Ф. став жанром
переважно сатир, з широким використанням iронiï, сарказму,
гiперболи, рiзнобiчноï асоцiативностi. У кiн. XIX ст. намiтилася
тенденцiя на розвиток окр. жанр, рiзновидiв (маленький фейлетон,
вiрш, або поет, фейлетон). Видатними майстрами жанру стали М.Дейкiн,
О.Суворiн, О.Амфiтеатров. В.Дорошевич, В.Воровський, М.Зощенко,
М.Булгаков, В.Катаев, I.Iльф, .Петров та iн.). Помiтним явишем став
маленький фейлетон» (М.ґарiн, Л.Рейснер), який активiзувався у
перiод революцiï та громадянськоï вiйни. У бiлор. л-рi бiля
джерел жанру був М.Богданович (Веронiка). Активно працювали Я.Колас
(Змагання з пияцтвом» та iн.), Я.Купала. К.Крапива, Я.Бриль та
iн. Iсторiя укр. Ф. починається з 1890-х рр. i повязана з
iменами I.Франка (Iсторiя однiєï конфiскати»),
О.Маковея (Як Шевченко шукав роботи»). Особливо багато для
розвитку жанру у дореволюцiйний час зробив В.Самiйленко, тв. якого
видавалися … тодi, видаються i тепер зразком того жанру (М.
Рильський). У пореволюцiйний час жанр збагатили i худож., i тематично
Остап Вишня, Василь Чечвянський. Кость Котко (М.Любченко), Юрiй
Вухналь, .Ковiнька, Ф.Макiвчук та iн. На Зх. Украïнi
1.Керницький, Федь Триндик. Нинi Ф. називають невел. худож.-
публiцистичний тв. в основному сатир, характеру. Для Ф. характерна
строго фактична основа при обов'язковiй наявностi яскраво вираженого
автор, пiдтексту: конкретна тема повязується за законами
асоцiацiï з темою ширшою, загальнiшою. Крiм цього, у Ф.
обовязково сатир, загострена думка (М. Гончарук). Iснує ряд
класифiкацiй рiзновидiв жанру: документальний, з невказаною
адресою», узагальнюючi, проблемнi або оглядовi; проти явиша i
проти особистостi; худож. i документальнi; сатир, й т. зв. позитивнi
та iн. Ф. має широкий тематичний дiапазон вiд полiт, до соц.-
побутового i як надзвичайно мобiльний жанр активно втручається
в життя i реагує на будь-якi явиша чи типи, що вони
заслуговують або й вимагають сатир, осмiяння. Олександр
Волковинський, Анатолiй Волков