КОМIЧНА ПОЕМА

IРОÏ-КОМIЧНА ПОЕМА (вiд фей. iritos героïчний + komikos
комiчний) жанр високого або фальшивого бурлеску, гол. засадою якого
є умисна невiдповiднiсть мiж низьким, буденним, побутовим змiстом
i пiдкреслено високим, урочистим стилем. На iсторiю, власне, на постання
жанру iснують рiзнi погляди. За одним твердженням I.-к.п. постала ше в
давн. Грецiï: першим взором жанру була «Батрахомiомахiя (Вiйна
мишей та жаб) комiч. епос, де стилем гомерiвського епосу в 303
гекзаметрах оповiдалося про цю вiйну, шо завершилася звитягою жаб, яким
на допомогу прийшли раки. Наймення дiйових осiб: героïв i богiв,
епiзоди окр. боïв i двобоïв нагадують Iлiаду. Греи. традицiя
II ст. до н.е., навiть, уважала автором цiєï поеми самого
Гомера. Але за Плутархом (I-II ст. н.е.) Батрахомiомахiю склав Пiгрет
Галiкарнаський на поч. V ст. до н.е. Лослiдники вбачають у поемi ознаки
крит. ставлення до мiфологiï, а водночас до аристократiï. Цей
тв. викликав протягом вiкiв зацiкавленiсть у європ. л-рах.
сприяючи розвитковi як тваринного епосу, так й I.-к. п. Нiм. сатирик
Г.Ролленгаген переробив греи. поему, зобразивши в своïй
«Froschmeuseler (1566) тогочаснi сой. подiï в антипапiстському
дусi з позицiй М./Iютера. У словян, краïнах до
‘Батрахомiомахiï» звертаються в XVIII-XIX ст. саме в
звязку з формуванням I.-к. п. Грец. поема була взiрцем також для
Мишоïди» (1775)
I.Красiцького. В цiй поемi розповiдається про те, як легендарний
король Попель, аби заспокоïти доньку, оголосив вiйну мишам i
щурам. Але котяче вiйсько Попеля зазнає поразки. Король гине,
загризений мишами. В Мишоïдi висмiювалося феодальнi
традицiï та шляхетськi забобони. В iн.
J.-к. п. М онахомахiя (1778, оприлюднено анонiмно) I.Красiцький
кепкував з кат. монахiв. У Р осiï частину греи. . поеми переклав
В.Жуковський (Вiйна мишей i жабок», 1831). 1859 вийшла укр. I.-
к. п -Жабомишодракiвка (Батрахомiомахiя), на нашу руську мову
перештопав К.Д.». Пiд цим криптонiмом крився Костянтин
Думитрашко. То була переробка- онаиiональнення В нiй пiд вiйною жаб i
мишей проглядалася iсторiя укр.-поль. стосункiв,
Жабомишодракiвка» сполучала риси I.-к. п. з травестiєю (а
втiм усi тв. цiєï сюжетноï традицiï вiд
Батрахомiомахiï до Жабомишодракiвки часто звуть пародiями).
Згiдно з iн. поглядом першою I.-к. п. було Вкрадене вiдро (1614-15)
iтал. поета А.Тассонi. В поемi поряд з бурлескними описами боïв
змальовано сцени нар. життя, наявнi антифеодальнi та антиклерикальнi
настроï. Недарма до друку Вкрадене вiдро було дозволено лише
1624, пiсля того, як з тексту було вилучено антиклерикальнi мiсця.
Другим вiдомим iтал. автором I.-к. п. був К.Гоццi. В «Дiвчинцi
Марфiзе» (1772) вiн кепкував з венецiйського шляхетства та
купецтва. Нарештi, згiдно з третiм поглядом, жанр I.-к, п.
започаткував поемою обсягом до 900 вiрш, рядкiв Налой (1674)
кодифiкатор франц. класицизму Н.Буало. Бо ж анi
Батрахомiомахiя». анi Вкрадене вiдро не заклали ж анр,
традицiï, але залишилися iзольованими епiзодами iст.-лiт.
процесу. Та й сам Буало сприймав свiй тв. як цiлком нов. бурлескний
жанр:' Я замiрявся створити нашою мовою нов. вид бурлеску: бо в
дотеперiшньому бурлеску Дiдона й Еней мовили так само, як продавщицi
оселедцiв i крючники, натомiсть тут годинникар i годинникарка мовлять
так само, як Еней i Дiдона < …> моя поема <…>
мас достоïнство новини. Поема Буало народилася як антипод
травестiï, а саме Перелицьованого Вергiлiя' П.Скаррона. Основнi
ознаки I.-к. п., як вони виробленi Буало: 1) сюжет низький» ; 2)
наявнi складники героïчноï епопеï боги, окр. епiзоди
вiдповiдають епiзодам з епопеï Гомера чи Вергiлiя; 3) зовн. мов.
ф-ма висока: урочиста лексика та фразеологiя, риторичнi звертання,
передовсiм до музи, александрiйський вiрш . При всьому протиставленнi
травестiï I.-к. п. для ïï адекватного сприйняття
читачем так само було доконечним грунтовне знання ант. мiфологiï
та л-ри й вiдчуття класицистичного гарного смаку. Отже,
K.-к. п. набула популярностi саме в л-рi класицизму, який проголосив
героïчний епос основою своєï ж анровоï системи,
але зазнав невдачi (Генрiада» Вольтера, Петрiади» рос.
класицистiв та iн.). Ue було одним iз симптомiв архаïчностi й
анахронiстичностi класицизму з його претензiями на створення
вiчноï, позачасовоï поетики. В Англiï взiрцевою I.-к.
п. був Викрадений кучер (1712) чiльного представника просвiтницького-
класицизму А.Попа, який у стилi р о к о к о гумористично зобразив
свiтське товариство. В його Дунсiадi (тобто Дурнiадi A.B.),
героïчнiй поемi» (1728) та Новiй Дунсiадi (1742) зображено
лiт. супротивникiв та невiгласiв, шо були загрозою розуму; ними
опiкується богиня Дурiсть. У Росiï жанр I.-к. а
репрезентували Гравеиь ломбера» (1763) та лисей, або
Роздратований Вакх (1771) В.Майкова, короткi поеми Чулкова. Рос. I.-
к. п. вiдрiзнялися вiд зх.-европ. взорiв простонароднiстю. В нiй
зображувано демократичний побут, нар. iгрища, обряди, навiть
iнкрустовано нар. пiснi. Якщо зх.-європ. I.к. п. була
орiєнтована на освiченого аристократичного читача, то рос. !.-
к. п. була призначена ширшому, демократичнiшому колу
реципiєнтiв. I.-к. п. торувала шлях сатирi та сатир,
журналiстицi ХЛII-ХIХ ст.. а решта решт крит. реалiзмовi назагал.
2. Часом поняття I.-к.п. поширюють на обидва рiзновиди бурлескноï
поеми, зараховуючи до I.- к.п. також травестiï. Див. Бернеско,
Бурлеск, Травестiя. Анатолiй Волков