ПОБУТОВА КАЗКА

ПОБУТОВА КАЗКА один з основних жанрiв нар. казки, поряд з казкою про
тварин й чарiвною казкою Порiвняно з цими жанрами П.к. новiший жанр, що
склався в [Х-Х ст. Вел. кiлькiсть i певна строкатiсть сюжетiв,
вiдсутнiсть гострих меж iз сумiжними жанрами (чарiвна казка, г.лка
легенда анекдот, переказ) перешкоджає- як теор. виокремленню П.к.
так i практичному вiднесенню конкретних сюжетiв до того чи iн. жанру або
жанр, рiзновиду. IIе. вочевидь, спричинило унiкальний термiнологiчний
рiзнобiй. Поряд з «клас.», вживаним ще О.М.Афанасьєвим,
термiном П.к. було запропоновано низку iн. визначень. Частина з них для
позначення всього жанру, на замiну термiну П.к.: новелiстична, соцiально-
побутова, реалiст. Iн. як видiлення окр. жанр, рiзновидiв: авантюрна,
авантюрно- новелiстична. гумор., побутова новелiстична, родинно-
побутова, сатирико-гумор., сатир., солдатська, соцiально-побутова.
А.Аарне окремо вирiзняє як жанр казки про чорта. Слiд зазначити,
шо деякi термiни, напр., новелiстична чи реалiст, казка застосовуються
чи то на означення жанру, або його частини, для видiлення жанр,
рiзновиду. До того ж при конкретному зара хуваннi до тiєï чи
iн. групи певний сюжет опиняється в рiзних групах. Виникнення
деяких з названих термiнiв пояснюється намаганням певних учених
пiсляжовтневоï лоби змiнити фольклористичну термiнологiю в дусi
вимог комунiстичноï партiйностi». Подiбнi незгоди й
суперечностi спричиняють так шкiдливу для науки термiнологiчну
синонiмiю. З усього псевдотермiнологiчного набору» доцiльно вживати
лише П.к.. або ж новелiстична казка {казка-новела). Такий термiн
наголошує на близькостi до ренесансноï новели та
фацетiï. мiж якими й П.к. має мiсце взаємообмiн»
сюжетiв. Слiд теж зазначити вел. рiзницю мiж сх-словян та зх-
європ. термiнологiєю. В єврогi. казкознавствi П.к. не
зараховують до поняття казки (напр., нiм. Mдrchen виключно чарiвнi
казки). Диферєнцiйнi ознаки П.к. чiтко унаочнюються шляхом
зiставлення з чарiвною казкою. Вiдмiнний хронотоп: дiя
вiдбувається не ‘колись», не в умовному казк. часi, не
десь, у якомусь «тридесятому царствi в iншiй державi», а в
реальному часi й мiсцi, шо наближенi до хронотопу оповiдачiв та
слухачiв. Основнi дiйовi особи звичайнi люди, шо дiють у реальних,
звичайних обставинах. Звiсна рiч, П.к. не сприймається слухачами
як розповiдь про те. що насправдi, фактично вiдбувалося. Це оповiдь про
можливе, але вигадане, як будь-яка казка, зрештою, як будь-який худож.
тв. Але фант., неймовiрне переважно вiдсутнє. Щоправда,
фантастичний первень (образи-персонажi. образи- предмети, мотиви) може
мати мiсие: укр. Кобиляча голова, яблунька, криниченька, шо промовляють
людським голосом: сопiлка, шо зроблена з дерева, яке виросло на могилi
безневинно загиблоï сиротини: перетворення в руках бiдаря попелу на
золото або на коштовнi прикраси може мати мiсце, але воно не є
першорядним для розкриття iдейно- змiстовноï настанови та для
сюжетного розвитку. П.к. часто-густо мають однаковi з чарiвними казками
теми й навiть сюжетнi мотиви, але саме через реальнiсть зображування
вони безпо середньо вiдбивають нар. погляди на життєвi явища,
моральну ïх оцiнку. Показовi казки про мудру порадницю-дiвчину
(жiнку). Якщо в чарiвних казках (напр., Царiвна-жабка) героïня
розв'язує понадскладнi завдання за допомогою упiдлеглених ïй
фант. сил. то в П.к, розумниця власним розумом i кмiтливiстю (укр i рос.
Дiвка-семилiтка , нiм.Розумна дочка селянина). За худож.-стильовими
параметрами П.к. можна роздiлити на три частини. У першiй поряд з
реальними особами наявнi антропоморфнi або зооморфнi iстоти: Доля, Горе,
Бiда, Злиднi. Кривда й антитетично Щастя й Правда як залишки мiфол.
свiтосприйняття (чес. Розум i Щастя, бiл. «Щастя i Горе «,
укр. ‘Про Злиднi). Помилковим є твердження деяких
казкознавцiв начебто не алегоричнi образи. Можна вважати, шо сюжети
такого типу належать до давнiших. Другу частину складають казки про
чорта (за термiнологiєю Аарне). Третя частина суто побутовi казки.
Вказанi групи розрiзняються також за сюжетоскладанням. Казки першоï
групи мають розроблений кiлькаепiзодний сюжет, часом з трал, фольклор,
потроєннями. Сюжети третьоï групи тяжiють до простоти,
одноегiiзолностi: це не завжди, але здебiльшого так. Казки про чорта
щодо цього в конкретних випадках наближуються чи то до першоï, чи
то до третьоï групи. В окр. тематичну групу можна видiлити й
нечисленнi iст. казки. Очевидячки, до старших за виникненням П.к,
належать тi, де оповiдається про людей, шо вiдрiзняються якоюсь
психол.. переважно негативною рисою. Позаяк тут висмiюються заг- людськi
ганджi, подiбнi казки вiдомi всiм народам. Вони надто близькi до
анекдотiв, з яких, певно, розвинулися. Найпоширенiшi П .к. про дурiсть
(рос. Набитий дурень, укр. Про дурня Терешка»). До таких казок
близькi оповiдi про надмiрну завбачливiсть (нiм. Розумна Ельза»,
рос. Лутонюшка), про наïвну простакуватiсть (вiдомi в багатьох
народiв варiанти казки Мiна»). Поширенi казки про необережну
балакучiсть, невмiння тримати язик на привязi (нiм. Дурна жiнка, рос.
Жiнка-докажчиця, укр. Чи можна жiнкам правду казати), про боягузiв (нiм.
Семеро смiливих»), про лiнивство (him. Три ледарi»), про
скнарiсть (укр. Укараний скупеиь, араб. Абу- Касимовi капцi вiдома в
вiрш, переробцi
I.Франка). Натомiсть з певною симпатiєю оповiдається про
спритника (крадiя, блазня, солдата). Складнiшi сюжети родинно-
побутових казок, що вiдображають конфлiкти родинного життя: про
чоловiка та жiнку (укр. Чоловiк i жiнка, ex.- i зх- словян. Уперта
жiнка або Голено-стрижено» у вiрш, переробцi А.Мiцкевича), про
мачуху та пасербицю (укр. Бабина дочка i дiдова дочка, Золотий
черевичок, Калинова сопiлка), про батькiв i невдячних дiтей (укр.
Невдячний син), про братiв цi казки здебiльшого є воднораз
казками про бiдного та багатого (укр. Два брати). Пiзнiшоï
генези соц.-побутовi казки. Вони подiляються на тематичнi цикли:
багатий i бiдний, пан i мужик. Тут симпатiя завжди на боцi
кривджених. Поетика П.к. назагал подiбна в рiзних народiв. Персонажi
гостро, контрастно протилежнi, подiленi на позитивних i негативних. У
родинно- побутових казках це затурканий, безмовний чоловiк i завзята,
лиха жiнка. В казках про невинно гнаних мачуха (або мачуха i мачушина
дочка) i пасербиця: пихата, жорстока нероба бабина дочка й непишна,
доброзичлива трудiвниця дiлова дочка. У сусп.-побутових казках пановi
або поповi протиставлено простого селянина, наймита, солдата. Вчинки
персонажiв теж контрастнi. Контрастнiсть вiдбивається в мов.
характеристиках, у дiалогах (часто це запитання й вiдповiдi, або
суперечки). Мотиви зiткнення (часто внаслiдок зустрiчi) контрастуючих
дiйових осiб здебiльшого є засновком сюжету. Досить часто
однотипнi епiзоди нанизуються на сюжетний стрижень створюються
кумулятивнi казки, або поєднуються за фольклорним правилом
сюжетоскладання потроєння. В обох випадках ие сполучено з
традицiєю (клiмаксом або антиклiмаксом). Дiя
розгортається хутко. Ïï активiзують дiалоги, якi
складають бiльшу частину тексту. Щодо цього П.к. подiбнi до казок про
тварин, але знов-таки вiдрiзняються вiд чарiвних казок. Немає
повiльностi, урочистостi, ретардацiй. Майже вiдсутня казкова
обрядовiсть, крiм формул iнiцiальних (зачинiв) i фiнальних
(кiнцiвок). Так, у сх.-словян, казках лише зрiдка вживаються
топографiчнi зачини (рос. В некотором царстве, в некотором
государстве, укр. В iншому царствi, у козацькому гетьманствi).
Здебiльшого зачини стислi, хронологiчнi (укр. Був собi дiд та баба i
мали собi дочку, бiлор. Жиу-быу адзiн пан, i у яго радзiуся сын, рос.
Жыли-были…). Такi зачини вiдразу вводять у вихiдну сюжетну
ситуацiю. Iнколи текст починається безпосередньо з
вихiдноï ситуацiï (укр. Зосталося три брити сиротами, рос.
Зла жона худо з мужем жила, ничево мужа не слушала, бiлор. Адзiн пан
дужа любiу слухаць казкi»). Завершуватися П.к. може формульною
кiнцiвкою-пiдсумком (укр. Дiдова дочка пiшла замiж, а бабина й досi
дiвує та гордує, рос. Когда каша свариться, тогда и
сказка продлиться»). Часом кiнцiвки поєднуються, або ж
поступаються мiсцем жартiвливiй римованiй примiвцi (укр. ïм мiх
та рядно, а нам смiх та добро, рос, Жили они богато; двор у них
кольцом, три жердины конец с концом, три кола забито, три хворостины
завито, небом накрыто, а светом обгорожено!, бiлор. Удалась i гэта
нам штука, будзем цяпер пиць ды гуляць, да панскую шкатулку
наминаць). Часто П.к. формульного завершення мають (укр. Пiшли всi
додому i живуть собi як слiд, Попрощався та й поïхав, рос.
‘Злая жена и теперя в яме сидит в тартарары). Людмила Полкова