Запозичення

ЗАПОЗИЧЕННЯ вид мiжлiт. взаємин сприйняття, використання окр. сюжетно-
образних лiнiй та тематичних складникiв. У бiльшостi випадкiв джерело 3.
загальновiдоме. Крiм того, письменник переважно сам вказує на
нього. Трад, компаративiстика, нагромадивши величезний фактичний
фольклор, та лiт. матерiал про мандрiвнi сюжети, основну увагу
придiляє нескiнченним казусам переходам та варiацiям прадавн.
сюжетiв i сюжетних схем (мотивiв, ремiнiсиенцiн). Поза увагою
залишається головне; шо саме, за яких умов, чому
запозичується, як трансформується запозичений матерiал, а
також вага тв., у котрому має мiсце
3., в най. лiт. процесi. 3. складний твор. процес, шо вiдкриває
перед автором-рецилiєнтом найрiзноманiтнiшi можливостi. В
кожному конкретному випадковi факт 3. зумовлено iдейно-цiльовою
настановою, методом, худож. засадами письменника, ж анром , а також
характером письменницького обдарування, зокрема, здатнiстю до худож.
вигадки, до самостiйного сюжетоскладання. Iснує певний тип
митцiв, шо майже виключно розробляють запозиченi сюжети, серед них,
напр., Алiшер Навоï або Нiзамi ґанджевi, В.Шекспiр або Б.Брехт.
Iснує багато рiзновидiв 3. При повному 3. зберiгається
сюжетна схема, всi чи бiльша частиш персонажiв, час, мiсце, обставини
дiï, жанр першотв. Проблематика переважно змiнюється, тв.
набуває узагальненiшого фiлос., сой., морально-психол. сенсу
(Легенда про Дон Жуана в драматургiï Мольєра, Е.Т. А.
Гофмана, О.Пушкiна, О.К.Толстого, Лесi Украïнки). Часто
4. сюжету супроводжується жанровою переробкою. Запозичуватись
можуть окр. сюжетнi мотиви; фольклор. мотив предметiв, шо
розмовляють у фiлос. казцi бельґ. драматурга М.Метерлiнка
Синiй птах (1908) чи у Легендi про любов (1965) тур. драматурга
Назима Хiкмета, гтгахiв, що розмовляють, у комедiï Розбiйник
(1920) К.Чапека, або лiт.; романтико- експресiонiстичнi мотиви
богоборства, месiанiзму, нудьги речей в трагедiï Володимир
Маяковський (1913). На основi запозиченого мотиву (без використання
запозичених образiв) може витворитися цiлий сюжет. Платонiвський
переказ про загибель Атлантиди не лiт. тв., а лише протоматерiал для
нього. Л.Рейснер (Атлантида, 1913) i В.Незвал (Сьогоднi ше зайде
сонце над Атлантидою, 1956), вiдштовхувшись вiд платонiвського
мотиву, створили якiсно нову iдейно-худож. структуру оригiнальний
сюжет з суч. фiлос.-полiт.- моральною проблематикою. Запозичений
мотив може стати стимулом чи ядром для нов. оригiнального сюжету, шо
вiдображує iн. iст. дiйснiсть i зовсiм вiдмiнний вiд першотв.
за автор, задумом. Мотив польоту на Мiсяць, запозичений у Сiрано де
Бержерака, порероблено Е.А.По у наук.-фант, повiсть Незвичайна
пригода Ганса Пфалля (1835), Ж.Верном у наук.-фант. романi З Землi
на Мiсяць» (1865), Навколо Мiсяця (1869), С.Чехом у сатир,
повiсть Подорож пана Броучека на Мiсяць (1888), М.Носовим у казк.
повiсть для дiтей Незнайко на Мiсяцi (1964-65). А, напр., в повiстi
угор. письменника Ференца Нея Подорож до Мiсяця (1836) героï,
шо досягають мети на повiтряному кораблi, знаходять на Мiсяцi не
лише рацiонально побудоване сусп-во, але й багато фант, винаходiв на
кшталт законсервованого сонячного свiтла чи транспортних засобiв,
якi рухаються за допомогою магнетизму, штучного дошу i т.iн. Отже,
запозичений мотив може породити цiлий тематичний куш сюжетiв, iнодi
зовсiм далеких один вiд одного: напр., чисельнi тв. про штучних
людиноподiбних iстот (Голем, Франкенштейн, роботи). На основi 3.
мотивiв може виникати сплетiння сюжету. Третiй рiзновид 3.
використання образiв- персонажiв. Лiт. герой, який являє собою
худож. втiлення певних життєвих закономiрностей, може вийти за
iст. i най. рамки. Такий образ-персонаж переноситься у тв., шо
вiдображує iн. iдейно- структурну функцiю, подiбну до
тоï, яку мав у протосюжетi. Сюжет нiби набуває подальшого
розвитку, продовжується в тому ж iдейно-жанр. ключi. За роки
2-оï свiт, вiйни чес., укр., нiм. письменники створювали новi
пригоди Швейка. Заголовний герой комiч. опери С.Гулака-
Артемовського Запорожець за Дунаєм запозичений Остапом Вишнею
в Iнтермедiю для джаз-оркестра Iван Карась, або… Перенесення
образу в новi iст. умови не завжди обгрунтоване. Штучно перенiс
гоголiвськi образи (Вакула, Гриць, Солопiй Черевик, Оксана, Кум
Цибуля, Палажка, Басаврюк) В.Минко в комедiю-бурлеск з життя суч.
полтавського села На хуторi бiля Диканьки (1958). Четвертий рiзновид
3. 3. образiв- предметiв, образiв-подробиць i образiв-тропiв.
Створений Ю.Словацьким символiчний образ варшавськоï колони
Зигмунта, на яку ше нiколи не сiдав журавель зустрiчається в
поезiях Ц.К.Норвiда Фортепiано Шопена', В.Бронєвського Колона,
Б.Дроздовського Моя Польща», Е.Бриля Заспокоєння. Образ-
предмет машина часу з однойменного наук.-фант. роману Г.Уеллса
(1895) у комедiï В.Маяковського Лазня дiстає цiлком нов.
iдейний сенс i сюжетну функцiю, стає образом-тропом. Заголовна
метафора з цiєï комедiï Лазня миє (просто
пере) бюрократiв, запозичена Хiкметом у сатир, комедiю Тартюф-
59″: у кiнцiвцi служниця Дорина саджає Тартюфа i Тартюфа-
59 у пральну машину зi словами Я певна, шо навiть таких, як ви,
можна промити та вичистити, шо сценiчно буквалiзується з
паралельним словесним тлумаченням. Змiна соц. скерованостi та нац.
колориту, використання iн. системи худож. засобiв веде до створення
засадничо нов. тв. з повною трансформацiєю запозиченого
матерiалу. В пушкiнськiй Казцi про золотого пiвника використано
певнi сюжетнi мотиви й образи Легенди про арабського звiздаря амер.
романтика В.Iрвiнга, але ïх докорiнно перероблено ца основi
засвоєння рос. нар. свiтогляду та фольклор, стилiстики. Виник
гостро сатир, полiтично актуальний тв. У подiбних випадках читацьке
зiставлення з протосюжетом аж нiяк не доконечне. До 3. належать
також алюзii', лiтературнi цитати, образнi аналогiï,
ремiнiсценцiï*. Анатолiй Волков