ЦИТАТА, ЦИТУВАННЯ

ЦИТАТА, ЦИТУВАННЯ. Цитуванням називають уведення чужих слiв у мову
автора. Цитата поєднується зi словами автора рiзними
способами: у ви-глядi особливих безсполучникових конструкцiй «пряма
мова», непрямоï мови:
1) Як i Шевченко, вона (Леся Ураïнка) мала право сказати
своєму народовi: Народ наш, мов дитя, слiпеє зроду,
Нiколи свiта-сонця не видав, уО, За ворогiв iде в огонь i в воду,
Катам своïх поводирiв вiддав… (О. Козуля); Якщо цитата
є вiршована, то вона в лапки не береться;
2) Велика й тяжка правда Шевченкового: Де нема святоï волi, не
буде там добра нiколи»- знана нами не з чужоï, а з
власноï долi (О. Козуля). Прозова цитата в лапки береться.
Особливим видом цитування є використання чужих слiв як час-тин
речення автора без спецiального розмежування слiв автора й цитати.
Такi цитати на письмi беруться в лапки. Прадавнiстю iсторичноï
минувшини позначена велич хат i в древлянського Полiсся, якi, за
образним висловом нашоï славетноï сучасницi Лiни Костенко,
неначе … пароплави, що по зелених пагорбах пливуть (Т.
Космiна).