ЦИТАТА, ЦИТУВАННЯ

ЦИТАТА, ЦИТУВАННЯ. Цитуванням називають уведення чужих слiв у мову автора. Цитата поєднується зi словами автора рiзними способами: у ви-глядi особливих безсполучникових конструкцiй «пряма мова», непрямоï мови:
      1) Як i Шевченко, вона (Леся Ураïнка) мала право сказати
      своєму народовi: Народ наш, мов дитя, слiпеє зроду,
      Нiколи свiта-сонця не видав, уО, За ворогiв iде в огонь i в воду,
      Катам своïх поводирiв вiддав… (О. Козуля); Якщо цитата
      є вiршована, то вона в лапки не береться;
      2) Велика й тяжка правда Шевченкового: Де нема святоï волi, не
      буде там добра нiколи»- знана нами не з чужоï, а з
      власноï долi (О. Козуля). Прозова цитата в лапки береться.
      Особливим видом цитування є використання чужих слiв як час-тин
      речення автора без спецiального розмежування слiв автора й цитати.
      Такi цитати на письмi беруться в лапки. Прадавнiстю iсторичноï
      минувшини позначена велич хат i в древлянського Полiсся, якi, за
      образним висловом нашоï славетноï сучасницi Лiни Костенко,
      неначе … пароплави, що по зелених пагорбах пливуть (Т.
      Космiна).