Наголос
НАГОЛОС — видiлення одного iз складiв неодноскладового слова або
слова з реченнi за допомогою посилення м'язового напруження, змiни
висоти тону або подовження голосного звука. В украïнськiй мовi
наголос вiльний, рiзномiсцевий, тобто вiн може падати на будь-який склад
слова: школа, весна, говорити, програмувати тощо. В iнших мовах наголос
може бути сталий. Напр., у французькiй мовi наголос завжди на останньому
складi, а в польськiй — на передостанньому. В украïнськiй
мовi наголос рухомий, тобто при змiнi слова вiн може/змiнювати
своє мiсце: рука'- руки, теплий — теплiший, вiдро-вiдер, писати-
виписати. Кожне самостiйне слово має наголос. Службовi частини
мови, як правило, не мають наголосу. Вони приєднуються до
самостiйних, ут-ворюючи разом з ними так зване фонетичне слово,
наприклад, думай же, говорив би, вiн i вона'. Склад i голосний у складi,
на який падає наголос, називаються наголошеними, а всi iншi
— ненаголошеними. 19
Наголос на письмi звичайно не позначається, а в словниках наголос
позначається спецiальним знаком (наприклад, море). Багатоскладовi
слова, а особливо складнi, крiм основного наголосу, можуть мати ще й
додатковий, або побiчний, що характеризується меншою силою. Вiн
також позначається при потребi спецiальним значком, наприклад:
багатокiлометровий, загальнословянський. Словесний наголос
обєднує звуки в словi, виконує словорозрiз- нювальну
(атлас- атлас, приклад — приклад) та форморозрiзню- вальну
функцiï (змiï- змiï, вилiтати — вилiтати, сестри
— сестри). В украïнськiй мовi iснують слова i з подвiйним
наголосом. У словниках вони мають два знаки наголосу. Наприклад,
байдуже, помилка, весняний, мабуть. Логiчний наголос видiляє
найважливiше слово в смисловiй структурi речення, пiдкреслює його
особливе значення. Наголошеним може бути будь-яке слово, у тому числi й
неповнозначне. Розкажи про неï. Розкажи про неï. У реченнi
може iснувати й емфатичний наголос. Такий наголос пiдкреслює
емоцiйне значення слова. Емфатичний наголос найчастiше виражається
подовженням наголошеного голосного, а iнодi й приголосного, а також
своєрiдною мелодикою. Наприклад: А Леся так прямо оче-е-ей не
зводить. Ах ти ж Крриса… Спокiйно, товариш гер-рой (Г. Тютюнник).
