ПРИСВIЙНI ПРИКМЕТНИКИ

ПРИСВIЙНI ПРИКМЕТНИКИ виражають приналежнiсть предмета певнiй людинi чи
тваринi i вiдповiдають на питання чий? чия? чиє?: Шевченкова
пiсня, бабина хата, татова люлька, вовчий хвiст. Присвiйнi прикметники
мають яскраво виражене значення при-належностi однiй особi i не
позначають належнiсть групi осiб. В украïнськiй мовi характерною
ознакою присвiйних прикметникiв є специфiчнi суфiкси -ин(-ïн)-
, -iв(-ïв) — (останнi характеризуються морфонологiчними
варiантами для непрямих вiдмiнкiв: -ов, -ев, єв). Присвiйнi
прикметники, що означають приналежнiсть однiй тваринi, утворюються за
допомогою суфiксiв -ач-, -яч-, -ин-, ïн, -ий: мичаший хвiст,
орлиний дзьоб, солов'ïний спiв. Присвiйнi прикметники, утворенi вiд
назв людей, у називному та знахiдному вiдмiнках мають коротку форму
(учителiв, Павлiв, доччин), а прикметники, похiднi вiд назв тварин,
мають повну форму (гусячий, собачий). Сфера вживання присвiйних
прикметникiв, утворених вiд назв людей, досить обмежена, здебiльшого це
розм'овне мовлення або художнiй стиль.