НОРМА (МОВНА)

НОРМА (МОВНА) — це той мовний варiант у сферi вимови, слово-
вживання, словозмiни, який закрiплений практикою i рекомендований до
вжитку як обовязковий. Унормованiсть — необхiдна ознака
лiтературноï мови. Норми лiтературноï мови єдинi i
загальнообовязковi. Вони
виробляються всiєю суспiльномовною практикою народу, вiдшлiфо-
вуються майстрами слова рiзних стилiв, обґрунтовуються в основ-них
закономiрностях мовознавчою наукою i узаконюються певними урядовими i
науково-освiтнiми актами. Дiяльнiсть людей, спрямо-вана на впорядкування
нацiональноï мови, називають нормалiза- торською, а ïх самих
— нормалiзаторами. Мовна норма — категорiя соцiально
iсторична, i, будучи до певноï мiри стiйкою, стабiльною, що
забезпечує ïï функцiонування, вона разом з тим
зазнає змiн. Це випливає з природи мови як явища
соцiального, яке перебуває в постiйному розвитку разом з творцем i
носiєм мови — суспiльством. Iснування норм лiтературноï
мови не виключає паралельного iснування мовних варiантiв. Наявнi
варiанти в лiтературнiй украïнськiй мовi не порушують самоï
норми, а роблять ïï бiльш тонким iнструментом добору мовних
засобiв у стилiстичному планi. Багатограннi функцiï
украïнськоï мови як засобу масовоï суспiльноï й
iндивiдуальноï комунiкацiï, як фактора суспiльного розвитку
зумовлюють єднiсть i усталенiсть ïï норм. Отже, норма
лiтературноï мови — це реальний, iсторично зумовлений i
порiвняно стабiльний мовний факт, що вiдповiдає системi, нормi
мови i становить єдину можливiсть або найкращий для конкретного
випадку варiант, вiдiбраний суспiльством на певному етапi його розвитку
iз спiввiдносних фактiв загальнонародноï (нацiональноï) мови в
процесi спiлкування. Поняття органiзованоï мови обовязково
включає унормованiсть, бо тiльки єдиний правопис i стала
вимова, однаковi для всiх правила побудови синтаксичних конструкцiй,
однакове розумiння лексичного наповнення слiв, ïх однакова
акцентуацiя створюють тi умови, в яких може нормально функцiонувати
лiтературна мова як засiб спiлкування людей. Важко уявити собi
лiтературну мову, яка б не мала усталених норм — лексичних,
граматичних, фонетичних, орфоепiчних, орфографiчних, стилiстичних та iн.