Д. С. Наливайко УКРАÏНСЬКЕ ЛIТЕРАТУРНЕ БАРОККО В ВРОПЕЙСЬКОМУ КОНТЕКСТI

страница №2

...пiддасться викладу у
виглядi доктрини, не позбавленоï специфiчного
академiзму*⁴. Ця теорiя глибоко ввiйшла в європейську
шкiльну практику, на ïï основi здiйснювалося навчання у школах
i художнє виховання, що й послужило безпосереднiм грунтом для
шкiльного класицизму. В рiзних краïнах вропи широко культивувалися
тодi шкiльна поезiя, шкiльна драматургiя, шкiльне красномовство, якi
спиралися на класичнi поетики, але зазнавали потужних впливiв барокко На
Украïнi цей рiзновид лiтературноï i'Ворчоетi вочинас
розвиватися з заснуванням Кнєво-Мо- гнлянськоï колегiï
та iнших латинських шкiл.

На пiдмiну вiд класицизму, барокко не належить до художнiх систем з
розробленою теоретичною основою, з поважною шкiльною традицiєю,
воно було напрямом i стилем художньоï практики, i саме в такому
планi чинило великий вплив на загальний художнiй розвиток XVII ст.,

** Mingutl Ph. Eslhitlque de Rococo. Paris, 1966 P 241.

В

а на європейському сходi й XVIII ст. З часом барокко починає
проникати i в поетики, але у виглядi бароккових нашарувань па
класицистичну фундаментальну основу. Слiд сказати, що мiж згаданою
основою i нашаруванням раз у раз виникають теоретичнi розбiжностi й
суперечностi, але вони, очевидно, не помiчалися тогочасними теоретиками
й митцями.

ИС це II01ШОЮ мiрою стосується й украïнських поетик
XVIIпершоï половини XVIII ст. В них теж маємо i ренесансно-
класицистичну основу, i барокковi нашарування, нерiдко оформленi у
виглядi окремих роздiлiв. I не випадково Г. М. Сивокiнь пропонує
прикладну поетику в киïвських курсах подiляти на двi частини, якi в
основному збiгаються з ренесансно-класицистичною основою i ба- рокковими
доповненнями цих курсiв; прикладна поетика, зазначає вiн, помiтно
розпадається на 1. вчення про такi поетичнi роди, як епопея,
драма, лiрика, елегiя, яке, без- сумнiвно, е головним в бiльшостi
курсiв, i 2. настанови щодо курйозних вiршiв з ïх численними
рiзновидами загадкою, хроновiршем, леонiнським, акровiршем,
iєроглiфом, раками i т. д.³⁵ Вчення про курйозний вiрш
i його рiзновиди є, безперечно, суто барокковою частиною тогси
часннх украïнських поетик. Проте ïх барокковi елементи й
тенденцiï до цього вчення не зводяться, проникають вони i в iншi
частини поетик, позначаючись на трактуваннi деяких жанрiв i деяких
теоретичних питань.

Як вiдомо, теоретики барокко Б. Грасiан, Е. Тезауро та iншi особливого
значення надавали дотепностi, або винахiдливостi розуму, що швидко
схоплює сутностi рiзнорiдних, вiддалених речей i явищ,
зближує ïх, вiдкриваючи завдяки тому ïхнi новi,
незвiданi якостi й гранi i водночас ще невикористаний художнiй
потенцiал. На цих якостях розуму, власне, й засновувалася знаменита ,
бароккова метафоричнiсть, яка є безперечною домiнантою стилю
лiтературного барокко. Наука дотепностi присутня (правда, в рiзнiй мiрi)
i в киïвських поетиках, в деяких iз них вона викладалася грунтовно,
окремими роздiлами, як своєрiдне теоретичне керiвництво до
жанрових рiзновидiв епiграми, епiтафiï, курйозного вiрша тощо.
Зокрема, значну увагу придiляє ïй Митрофан Довгалев- ський у
своєму Садi поетичному^м, трактуючи дотепнiсть чи
винахiдливiсть розуму як основу поетичного

** Сивокiнь Г. М. Давнi украïнськi поетики. X., 1960. С. 76.

** ДовгалевськиЛ М. Поетика (Сад поетичний). К-, 1973, С. 259295.

Iвимислу й творчостi взагалi, тобто в напрямi, спiльному з згаданими
iспанським i iталiйським теоретиками.

Суто барокковою рисою киïвських поетик є також посилена увага
до алегорiй, емблематики i символiки iм вiдводиться немало сторiнок або
й окремi роздiли, в яких теоретичнi твердження iлюструються прикладами,
iнодi численними. Та найбiльша увага в поетиках придiлялася емблематицi,
i ця традицiя виявилася на Украïнi стiйкою, вона дає себе
знати i в Сковороди, який вiдвiв емблемам ряд сторiнок в своïх
дiалогах. Довгалевський дав ïм таке визначення: Емблема це
фiгурне»зображення, яке одним своïм виглядом ясно
передає характер i життя речi, яка мислить, грунтуючись на
природних властивостях iнших речей, якi мислять. …Емблема скла-
дається з трьох частин: перша це зображення, або малюнок, друга
напис, або заголовок, i третя пiдпис, що пояснює весь предмет. У
кожнiй такiй емблемi повиннi бути: протасис, в якому закладається
подiбнiсть, i* аподо- сис, що мiстить у собi предмет, що
уподiбнюється³⁷.

Посилений iнтерес лiтератури барокко до емблематики витiкає iз
властивого ïй прагнення до наочностi, причому не тiльки до
наочностi вiзуальноï, а й тiєï, що призначалася для
внутрiшнього, духовного зору й полягала в наочному вираженнi абстрактних
понять, явищ i т. д. Суть емблематичноï лiтератури в предметнiй
реалiзацiï вторинних (переносних) значень, у прагненнi представити
абстрактнi уявлення i поняття в зримiй, предметно-наочнiй формi. В
усьому цьому дає себе знати така характерна для барокко
алегоризуюча свiдомiсть, яка всюди шукала прихованi спiввiдношення i
вiдповiдностi, особливо ж мiж сферою абстрактного i сферою наочно-предмет-
ного.

Жанр емблеми в XVIIXVIII ст. набуває значноï популярностi i в
схiднословянському свiтi. На Украïнi були виданi два емблематичнi
збiрники, др цього жанру звертався Ф. Прокопович та iншi письменники.
Значення емблематики полягало насамперед в тому, що вона сприяла
виробленню новоï поетики, /щiльноï з тогочасною
європейською, поетики, яка засновувалася на визнаннi ” першостi
образотворчого мистецтва й прагнула до словесного закрiплення певних
понять, уявлень, символiчних значень тощо в пластично зримих образах,
здебiльшого походження мiфологiчного, бiблейного i т. п. Як
зазначає М. Я. По- ляков, емблематика знайшла своє
теоретичне i прзктич-

^и Там же. С. 236237. (ННшНI Ц — /

66не вираження в творчостi найвидатнiшого представника украïнського
барокко Г. С. Сковороди**. Вiдомо, що дiалоги й численнi вiршi Сковороди
побудованi за принципом поетичного опису емблематичного малюнка. В планi
з а галъноестети ч н о м у вiн, подiбно до iнших теоретикiв i митцiв
барокко, виходив з того положення, що художня краса речей насамперед
полягає не в ïхнiй, так би мовити, фiзичнiй привабливостi, а
в певнiй наданiй ïм символiчнiй iдеï, яка є тiнь
небесних i земних образiв. В передмовi до Басен харьковскiх вiн писав:
Ни одни краски не изъясняют розу, лiлiю, иарцысса столько живо, сколько
благолепно у их образует невидимую божiю истину, тень небесных и земных
образов. Отсюда родились Ыегод1урЫса, ешЬIешаiа, вутЬоIа, таинства,
притчи, басни, подобия, пословицы… ^зэ. Тут Сковорода
вказує на жанровi утворення в лiтературi барокко, якi розглядалися
також в бароккових доповненнях киïвських поетик.

Однак органiзуючим елементом поезiï Сковороди є символ, якому
взагалi належить принципово важливе мiсце як в системi його свiтогляду,
так i в естетико-художнiй системi. Як вiдомо, видатний украïнський
фiлософ i поет виходив з постулату про двоïстiсть свiту, про
поєднання в ньому духовного й фiзичного начал i про взаємоповяза-
нiсть та взаємодiю цих начал. За переконаннями Сковороди, в
символi цей взаємозвязок i взаємодiя двох начал свiту
знаходять свою реалiзацiю i водночас своє смислове й художнє
вираження. Цим i визначається своєрiдна i разом з тим суто
бароккова особливiсть його поезiï, те, що в нiй пластично
абстрактний тип поетичного бачення свiту втiлюється в складному
поєднаннi конкретностi (навiть роздрiбностi емоцiйно-поетичних
описiв свiту), пластичностi (навмисно грубо натуралiстичноï) i
абстрактностi фiлософськоï думки…⁴⁰.

Емблематичний характер притаманний також словянському театру доби
барокко, в тому числi й украïнському. Це питання грунтовно
висвiтлене в цiкавiй монографiï Л. С. Софроновоï про поетику
словянського театру XVII першоï половини XVIII ст., до якоï ми
й вiдсилаємо читачiв ⁴¹. Тут, зокрема, дослiдниця пише:
Емблематичним

* Поляков М. Я. Вопросы поэтики и художественной семантики.

М., 1978. С. 193.

³⁹ Сковорода Г. С. Повне з!бр. твор!в. К., 1973. Т. 1. С.
108.

^ -^Поляков М. Я. Вопросы поэтики и художественной семантики.

⁴¹ Софронова Л. А. Поэтика славянского театра XVII первой по

ловины XVIII в. Польша, Украина, Россия. М., 1981. С. 208223.

8* Ч 67був i театр барокко, в тому числi театр шкiльний. В даному
випадку маємо на увазi не численнi емблематичнi образи в текстах
драматичних творiв, а спiввiдношення мiж тим, що зображалось на сценi, i
тим, що вистава означала. Пєса мала не тiльки безпосереднє
значення. Дiï акторiв, слова, якi вони промовляли, означали не
тiльки те, iцо бачив i чув глядач, а й щось, бiльше, оскiльки, крiм
реального плану дiï, iснував ще й метафоричний. Безпосереднiй змiст
пєси був тiльки щаблем до пiзнання уего зi^пiПсаШ). ïï
фабула була iлюстрацiєю, прикладом якоïсь загальноï
iдеï⁴². Все це, до речi, зближує барокковий театр
з середньовiчним театром i з середньовiчним складом мислення, що
полегшувало його прийняття i розвиток у схiднословянському свiтi; XVII*
першоï половини XVIII ст., який не знав розвиненоï культури
Вiдродження.

Важливо нагадати, що в добу барокко в украïнськiй та iншу
схiднословянських лiтературах розгорнудся^процес перебудови
ïхньоï структури. фбрМування'^,«жанрово-
стильовоï системи. притама^уоГ еврШейськиГлГтерат^;рам
йовит^Гча.су.!iВiдбувався вiн двома шляхамйГшляхом за- свбєння
жанрiв, уже сформованих у захiдноєвропейських лiтературах, i
шляхом лрансформацiï традицiйних. Пер- шим шляхом в основному
формувалися поетичнi ^драматургiчнi жанри, вiдсутнi в давньоруськiй
лiтературi i в' ïï спадкоємицях росiйськiй,
украïнськiй i бiлоруськiй Лiтературах ХIУ^-Х'УI ст., другим
головним чином щрозовi жанри. У формуваннi поетичних i драматургiчних
жанрiв важлива роль належала поетикам, особливо ïхнiй прикладнiй
частинi, де викладалися теоретичнi^; Настанови й I практичнi
поради щодо цих жанрiв, а також щедро наводилися iлюстрацiï та
приклади для вправ у трудi. ]

Але ми тут не будемо зупинятися на цьому ïгеюцесi, i оскiльки вiн
уже висвiтлювався в наших попереднiхi-пра- цях⁴³. В даному
випадку вiдзначимо, що як новi для украïнськоï лiтератури
жанри, так i трансформованi тради- I цiйнi набувають досить виразних
бароккових рис.»‘Особливо I посилився цей процес пiсля
заснування Києво-Могилянськоï I академiï, яка мала
значний вплив на досить широ,ке|ïСоло I лiтераторiв. До
письменникiв Києво-Могилянськоï ~ ака- I демiï сучаснi
дослiдники вiдносять лiтературних дiячiв I

⁴¹ Там же. С. 211.-

⁴⁸ Див.: Наливайко Д. С. Киïвськi поетики XVII-початку
XVIIIст. в контекстi європейського лiтературного процесу // Рад.
лiтературо- I знавство. 1972. Ц I; йоiо ж. Украïнське барокко i
контекстi євро-1 вейського лiтературного процесу XVII ст. // Там
же.

68не лише Украïни, а й Росiï, Бiлорусiï, Молдавiï,
пiвденнословянських краïн⁴⁴. Безперечно, серед них
зростав вплив захiдноєвропейського барокко, iнтенсивнiше
вiдбувається засвоєння арсеналу його виражальних засобiв. В
поезi! ïдана _Величковського й Симеона Полоцького, в прозi Iоаникiя
Галятовського й Стефана Яворського, в драматургiï Митрофана
Довгалевського й Мануïла Козачинсько- го, в творчостi багатьох
iнших письменникiв знаходимо ускладненi^ метафори й кончетто, ефектнi
контрастд_ й риторичнi фiгури, тяжiння до албРОр'йччШго вйраження дуiйки
И ПИШНОГО декору, ёмблеЖ,' бКСЮМОрОНИ Гт. Д…………-
…………………………&-
#8230;…..

Г'що теж важМГво вщмiтитиГ^ЗIвляється свiдоме й наполегливе
прагнення до художнього збагачення рiдноï лiтератури досягненнями.^вропейсышх-
дйератур. ÏХ Жан- рами й формами, вiршовими розмiрами, й
стилiстичними фiгурами. Так, дуже виразно це прагнення проявилося в
Предмовi до чителника, яку Iван Величковський подав до збiрки своïх
курйозних вiршТв^МлекоТТгг^овiïьГпасты- ру належное (1Б91).
Зазначивши, що iншi народи, звла- ща в науках обфитуючiє, много
мают не тылко ораторских, але И поетицких, …, природным их языком,
от высоких разумов составленных трудолюбий, Величковський далi
заявляє, що вiн, яко истиный сын Малороссiйскои отчизны нашей,
болеючи на то сердцем, иж в Малой нашей Россiи до сих пор таковых не от
кого тыпом выданых не оглядаю трудов, з горливости моей ку милой
отчизне, призвавши бога и божiю матку и (святых), умыслилем, иле
зможность подлого (довце) пу моего позволяла, некоторые значнейшые штуки
поетицкiе руским языком выразити…⁴⁵ Та характерно, що
Величковський вже не обмежується намiром власнi твори писати на
Нодобенство iнороднiх, вiн прагне знайти и цiле рускiе способы, якi и
иншым языком анi ся могут выразити Цим самим письменник робить важливий
крок до мистецтва нового часу, оскiльки найважливiшим принципом
лiтературноï творчостi для нього вже є не наслiдування, а
оригiнальнiсть. Свого завершення ця важлива тенденцiя
украïнськоï барокковоï лiтератури досягла в творчостi
Сковороди, позначенiй глибокою самобутнiстю i яскравою оригiнальнiстю.

»‘”'”Для бароккових поетiв загалом характерне прагнення
‘ До мдошрення виражальних можливостей поезiï, до iн-

⁴⁴ Див. i {.цiпу Л. РIБапе кгй Акасiетii Кiiо^зко
МоIiуIапБкi^ а Шегвiига ЛфIБка, Кгакомiг, 1966.

⁴⁸ Величковський /. Твори. К., 197-2. С. 7071.

i Там же. С. 71.тснсифiкацiï всiх компонентi ïï форми З
ТИМ, щоб ДОСЯГ-i чути максимуму iнтелектуальноï i емоцiйноï
дiï на читачiв/ Варокковий поет, слушно зазначає словацький
дослiдник Р. Бртань, наполегливо прагнув розкласти форму на ïï
синтаксичнi й звуковi, ритмiчнi н iншi компоненти, виявити всерединi
строфи розмах ритму й розкати звуку. Разом з тим вiн прагнув ущiльнити
рiзнi евфонiчнi фiгури, наповнити словник новими поетизмамн, метафорами,
натяками, персонiфiкацiями ii перифразами, новими кончеттизма-
ми⁴⁷. Все це в цiлому властиво й творчостi Величков- ського,
Яворського та iнших украïнських поетiв другоï половинi!
XVI1першоï половини XVIII ст., але разом з тим деякi iз названих
рис i прагнень барокковоï поезiï, зокрема в сферi
евфонiï, ритмiко-мелодiйноï органiзацiï вiрша, не знайшли
у них яскравого вираження. Очевидно, в значнiй мiрi цс пояснюється
тим, що вони були скутi i архаïчною лiтературною мовою, далекою вiд
живоï народноï мови, i силабiчною системою вiршування, яка не
вiдповiдала фонетичнiй природi й граматичним нормам схiднословянських
мов.

Як зазначалося, в другiй половинi XVIIпершiй половши XVIII ст. посилився
вплив польського й захiдноєвропейського барокко на украïнську
лiтературу. Однак це не значить, що нацiональнi джерела | традицiï,
про якi йшлося вище, на цьому етапi втрачають значення для
украïнського лiтературного барокко. Насправдi ж письменники кола
Кнєво-Могнлянськоï академiï продовжують звертатися до
цих джерел i традицiй, черпаючи з них не тiльки iдеï та принципи, а
й художньо-стильовi форми. На цю безперервнiсть традицiï ще
наприкiнцi минулого столiття i усiєю визначенiстю вказував П. Г.
Жнтецький у полемiцi з М. Ф. Сумцовим ^4в. Зростаючий вплив
польського I захiдноєвропейського барокко не суперечив
продуктивностi мiсцевих i регiональних джерел украïнськоï
барокковоï лiтератури. Цi двi ïï лiнiï досить
органiчно поєднувалися, що переконливо показав В. I. Крекотень на
матерiалi украïнськоï ораторськоï прози того
часу⁴⁹. З ïï вiдомих представникiв Л. Баранович був
прибiчником греко-словянськоï традицiï, а I. Галятовський i А.
Ради* внловеькнй виявляли прихильнiсть до латинських впли

^4Т ВгiаЛ R. Artizmus a maniemmus v barokovej poezii //
Liter&rny barok. Litteraria, XIII Bratislava, 1977,C. 64.

** Дна.: Житецкий П. Г Очерк лнтемтупной истории малорусского перечня в
XVII n XVIII в* Киев, 1889, Ч. I.

Крекотень В. I Оповiдання Лнтонiя Раднвнловського, К, 1983

вiв, але це не привело нi до розпаду спiльного iдейно-тематичного
комплексу ïхньоï творчостi, нi до принципових розбiжностей в
поетицi й стилi.

Зберегло украïнське барокко i свою своєрiднiсть, характернi
особливостi. Безперечно, найiстотнiша вiдмiннiсть украïнського i
всього схiднословянського барокко в тому, що розвивалося , воно без^ попередньоï-
ренесансноï стадiï | культурного розвитку, i звiдси вже
виникають його фундаментальнi особливостi. Насамперед це означає,
як вже вказували численнi дослiдники, що воно взяло на себе ряд важливих
ренесансних функцiй, зокрема функцiï секуляризацiï i
гуманiзацiï культури. Проте хибним був би висновок, що внаслiдок
цього воно стало ренесансним, бо то були функцiï iдеологiчного й
культурно-iсторичного змiсту, якi в лiтературi й мистецтвi знаходили
вираження в бароккових художнiх формах (а також у формах шкiльного
класицизму),

Д. С. Лихачов, а за ним i iншi дослiдники, серед специфiчних
особливостей схiднословянського барокко вiд- значають його бiльш свiтлий
i оптимiстичний .характер порiвняно з захiдноєвропейським барокко.
В основi цих тверджень лежить дуже просте мiркування: оскiльки
схiднословянський свiт не знав розвиненого Вiдродження, то не пережив i
його, кризи, тому схiднословянське барокко вiльне вiд кризових явищ, вiд
болiсних розчарувань i гарячкових пошукiв, вiд тривоги й песимiзму.
Однак, по- перше, не слiд розглядати захiдне барокко передусiм як
породження кризи Вiдродження й надто наголошувати ного похмурий
песимiстичний характер. Сучасна наука, в тому числi й радянська,
схиляється до думки, що вираження кризи й розпаду Вiдродження
випало головним чином на долю маньєризму, барокко ж було
реiнтеграцiєю художньоï культури, спробою нового синтезу
уявлень про свiт i людину, поглиблених i ускладнених названою кризою.
По-друге, не слiд забувати й про свiтогляднi пiдвалини оптимiзму
схiднословянського барокко, якi недвозначно виявляють свою середньовiчно-
теологiчну природу.

Очевидно, вiдсутнiсть нормальноï стадiï Вiдродження на
словянському сходi проявилася передусiм не в тому, що барокко тут набуло
оптимiстичного характеру. Головним наслiдком було iнше набагато
значнiший i тiснiший його звязок з середньовiчною культурою в
ïï схiдноєвропейському, греко-словянському варiантi.
Медiєвiстськi елементи й тенденцiï загалом притаманнi
барокко, в украïнськiй же барокковiй лiтературi вони проявляються з
особливою виразнiстю, власне, виступають превалюючими.Досить згадати
рiшучу перевагу духовних тем i мотивiв, духовних жанрiв у барокковiй
поезiï, прозi, драматургiï Украïни та iнших краïн
православно-словянського кола. Одне слово, це була лiтература, значною
мiрою ще iнтегрована середньовiчною культурою (не випадково ж
залишаємо ïï в межах давньоï), але разом з тим i
лiтература перехiдного характеру вiд середньовiчноï до
новочасноï.

Слiд сказати i про мiсце та роль украïнського барок- кового
письменства в системi тогочасних лiтературних взаємин, в
загальноєвропейському лiтературному процесi. Особливо широкi й
активнi звязки украïнська лiтература мала тодi з польською
лiтературою з одного боку, i росiйською з другого. Вiдомо, що Польщу i
Ррсiю роздiляли в той час глибокi державно-полiтичнi й релiгiйно-
iдеологiчнi суперечностi, невщухаюча боротьба, яка нерiдко виливалася у
вiйни. Але ж нi релiгiйно-полiтична боротьба, нi вiйни не тiльки не
знiмали iнтенсивного польсько-украïнського i загалом польсько-
схiднословянського культурного спiлкування, але й не визначали його
основного змiсту, котрий полягав у освоєннi схiднословянськими
народами, через активне польське посередництво, набуткiв
європейськоï ренесансноï i барокковоï культури.

I. М. Голенищев-Кутузов говорив на V Мiжнародному зïздi славiстiв:
Комплекс польсько-украïнсько-росiйськоï культури XVIXVII
ст. не слiд розбивати, виключаючи взаємнi впливи, оберiгаючи
примарнi границi сiмобут- ностi; набагато важливiший братерський
звязок на Сходi словянських народiв. Згадаймо краще вiльнi дари на
те- ренi культури, вiд яких нiхто не убожiв, а всi багатiли. Ми
вважаємо також, що слiд повернутися до правильноï оцiнки
значення Украïни й Бiлорусiï як передавачiв захiдноï
лiтератури й освiти Московськiй Русi, хоч Москва[ в XVII ст. значною
мiрою сама почала черпати вiдомостi на Заходi⁸⁰. Комплекс
культурних i лiтературних зв'язкiв на тогочасному словянському сходi
нинi нерiдко розглядають як чотирьохступiнчату систему, полюсами
якоï виступали Захiдна вропа й Росiя, а середнiми ланками'
Польща i Украïна⁸¹. Ця система вiдiгравала тодi
величезну роль у розвитку культури й лiтератури названих словянських
краïн, насамперед через неï здiйснювалося поширення нових
iдейних I художнiх вiянь у схiднiй частинi вропи.

^и Голенищев-Кутузов И. Н. Славянские литературы.С. 215. у
Див.: Lewttter L. R. Poland, the Ukraine, and Russia In the 1,7 century
// The Slavonic and Eaet european Review. 1946,T. 27.

72Як не раз зазначали i вiтчизнянi, i зарубiжнi дослiдники, серед
краïн православно-словянського регiону культура барокко найбiльшого
розвитку досягла на Украïнi. Тогочасний Киïв був найзначнiшим
центром цiєï культури в названому регiонi, центром, який
виконував важливу роль посередника. вропейськi лiтературнi й загалом
культурнi впливи, якi приходили сюди, зазнавали адаптацiï i, вже
значною мiрою трансформованi, пристосованi до потреб i традицiй
згаданоï культурно-iсторичноï спiльностi, розповсюджувалися
далi на пiвнiчний схiд, в межi Росiйськоï держави, i на пiвденний
захiд, в Сербiю i Болгарiю, Молдавiю i Валахiю. За словами Д. С.
Лихачова, перехiд барокко в Росiю iз Украïни й Бiлорусiï був
полегшений тим, що воно ввiйшло в руськi традицiï, злилося з цими
традицiями i, зрозумiло, з внутрiшнiми потребами в барокко. Подiбно
тому, як вiзантiйська культура квступила на Русь через посередництво
Болгарiï, так i барокко вступило на росiйський грунт через
посередництво Бiлорусiï i Украïни, де воно також, як згодом у
Росiï, було, засвоєне без йередуючоï йому
нормальноï стадiï Ренесансу. Росiя засвоïла барокко в
адаптованому, полегшеному Украïною i Бiлорусiєю
виглядi⁶².

Аналогiчнi функцiï украïнське барокко виконувало також у
пiвденних словян, у Молдавiï, Валахiï. Югославський
дослiдник,Д, Меданович вказує, що в Сербiï становлення
барокко вiдбувалося тодi тiльки завдяки мiцним звязкам з
украïнськими культурними сферами, Києвом у першу
чергу^Б3. Iнший югославський вчений Д. Давидов констатує
сербськi орiєнтацiï на Киïв i визнає, що це був
добрий i надiйний приклад для наслiдування, бо тогочасний Киïв був
визнаним центром… педагогiки, видавничоï дiяльностi та
мистецтва, де з середини XVII ст. вiдбувався процес
європеïзацiï_та оновлення фiлософських i Естетичних
поглядiв… Тут зародилося й словянське барок- явище, яке вiдiграло
важливу роль у формуваннi й розвитку мистецтва не тiльки Украïни та
Росiï, а й Наддунайськоï СербiïЦ. Значний вплив культура
украïнського барокко чинила в той час також на Молдавiю i Валахiю,
куди з 30-х рокiв XVII ст. постiйно прибували вихованцi Киево-
Могилянськоï академiï; згадаймо тут хоча

^и Лихачев Д. С. Социально-исторические корни отличий русского
бароккр от барокко других стран // Сравнительное изучение славянских
литератур. М., 1973. С. 37л

^ю Пащенко 6. М. Украïнське барокко в Сербiï //
Всесвiт. 1977. М12.-С.I75. . ^и Там же.

б такий яскравий епiзод, як культурно-освiтня i лiтератур, на дiяльнiсть
Паïсiя Величковського в Молдавiï у серединi XVIII
ст.⁵⁵

У процесi культурних впливiв особливо слiд видiлити новi жанри й стилi,
якi спочатку освоювалися украïнською лiтературою, а згодом через
ïï посередництво поширювалися на iншi лiтератури регiону. Це в
цiлому стосується поетичних i драматургiчних жанрiв, якi не
сформувалися на попереднiх етапах розвитку лiтератур православно-
словянського кола. Оцiнюючи украïнську бароккову поезiю та
ïï iсторико-лiтературне значення, I. М. Голенищев- Кутузов
писав: Звичайно, багато опусiв захiдноукраïнських вiршетворцiв
досконалiстю не вiдзначалися, але в них було закладене велике
майбутнє не тiльки украïнськоï, а й росiйськоï
поезiï⁵⁶. Те ж саме можна сказати й про роль та значення
давньоï украïнськоï драматургiï й театру. Ще в 1923
р. О. I. Бiлецький зазначав, що не тiльки нiмецькому пасторовi Грегорi,
а й вихованцям Киïвського колегiуму належить iнiцiатива у справi
створення росiйського театру, що украïнський старовинний театр був
першим пестуном росiйського нового театру поряд з iншими, сильнiшими,
але зате чужими захiдними театрами⁵⁷. Водночас вихованцi
Киïвськоï академiï приносили зразки драматургiï,
театральнi традицiï також у Бiлорусiю i Сербiю, Молдавiю i Румунiю,
тим самим сприяючи збагаченню й розвитковi ïх нацiональних
лiтератур i мистецтва. В цьому полягає один з найважливiших
аспектiв iнтернацiонального контексту украïнськоï лiтератури
доби барокко.

Загалом же дiйсний змiст iнтернацiонального контексту
украïнськоï лiтератури барокко не можна осягнути без належного
врахування того факту, що в цей час вiдбувається радикальна
перебудова всiєï системи лiтературних звязкiв
схiднословянського свiту. Змiнюється ïхнiй змiст i характер,
iншим стає i ïхнiй основний напрям: якщо з XI по XVI ст. вони
орiєнтувалися переважно на пiвденний захiд, на Вiзантiю i
пiвденнословянськi краïни, то тепер на перший план виходять
контакти з Польщею i Захiдною вропою. Лiтературнi звязки Схiдноï i
Захiдноï вропи в добу барокко пiднiмаються на вищий, принципово
важливий щабель. Все бiльшого розмаху набуває процес перебудови
структури схiднословянських лiтератур, в них поступово формується
нова система жанрiв

⁵⁵ Див.: Angial A. Die siavische Barockwelt. S. 301303.

^и Голенищев-Кутузов И. Н. Славянские литературы. С. 196.

Ц Бiлецький О. I. Зiбр. праць: У 5 т. К., 1965. Т. 1. С. 352.

i стилiв, однотипна з усiєю новочасною європейською, i тут
значення контактiв з польською i захiдноєвропейськими лiтературами
важко переоцiнити.

Тогочасна украïнська лiтература не тiльки включилася в цю нову
систему контактiв i взаємин, але й вiдiгравала в них активну роль.
Цим i визначається основний змiст iнтернацiонального контексту
украïнськоï лiтератури барокко: вона не лише сприймала й
освоювала новi iдейно- естетичнi впливи, новi стильовi принципи й
жанровi структури, а й сприяла ïх поширенню в iнших лiтературах схiдно-
й пiвденнословянськоï культурноï спiльностi.

Страницы

• #
• 1
• 2