Кучеренко Юлiя. Храм Зевса в Олiмпiï як реалiзацiя естетичноï категорiï пiднесеного.
До загальних категорiй естетики належить категорiя пiднесеного, яка має давню iсторiю i по-рiзному тлумачиться естетичною наукою. Пiднесене розглядається i як самостiйна естетична категорiя, що має специфiчний естетичний змiст, i як модифiкацiя категорiï прекрасне. У свою чергу, модифiкацiєю пiднесеного є категорiя героïчне, а ïï протилежнiстю категорiя низьке.
Пiднесене якiсно визначається як прекрасне, тiльки ця якiсть виявляє себе як через мiру прекрасне, у вищому ступенi прекрасне, як безмежно прекрасне.
Пiднесене естетична категорiя, яка характеризує естетичну цiннiсть предметiв та явищ, якi мають велику позитивну суспiльну значимiсть, але у силу своєï колосальноï мiцi не можуть бути позитивно освоєнi суспiльством та особистiстю.
Прикладом може бути храм Зевса в Олiмпiï. Тому що затверджуючи силу Зевса, людина показала свою мiзернiсть перед ним.
У 5 ст. до н. е. мешканцi Олiмпiï вирiшили, що немає сенсу дивитись Зевсу на змагання з верху гори, а добре було б йому переïхати ближче до спортивноï столицi. Тому вони збудували на площi мiста храм на честь Громовержця. Споруда вийшла великою та гарною.
У довжину вона була 64 м, у ширину 28 м, а зсередини висота, вiд полу до стелi, була рiвно 20 метрiв!
Самi греки не вважали це видатним: у ïхнiй краïнi було достатньо i iнших гарних споруд.
Але нiде не було такоï статуï Зевса, як у Олiмпiйському храмi. Вiдомий скульптор Фiдiй вирiзав фiгуру з дерева i обклав ïï плитами з рожевоï слоновоï кiстки, i тому тiло здавалося живим. Громовержець сидiв на величезному позолоченому тронi. У однiй руцi вiн тримав символ влади скiпетр з орлом, а на розкритiй долонi iншоï руки стояла статуя Нiки, богинi Перемоги.
На думку О. Радугiна, пiднесене виявляє амбiвалентну природу людини: воно пригнiчує людину як фiзичну iстоту, змушує усвiдомити свою кiнечнiсть та обмеженiсть (напр., античний теоцентризм, який проявлявся у беззаперечнiй вiрi у богiв та ïхню присутнiсть у життi людини, що ми бачимо у самiй статуï Зевса), але одночасно пiдносить ïï як духовну iстоту, пробуджує у ньому свiдомiсть, моральну перевагу навiть над фiзично непомiрною природою (будовою цього храму греки засвiдчили свiй творчий потенцiал, архiтектурну та скульптурну майстернiсть, надзвичайнi технiчнi можливостi у будуваннi та iн.)
Для сприймання пiднесеного характернi елементи пафосу (завдяки цьому людина наближається до вищого, гармонiйного свiту).
Поняття пiднесеного спiввiдноситься з великим та значущим у долi людини( велич i значущiсть Зевса i визначили розмiри храму).
Типовими формами вираження пiднесеного у мистецтвi є грандiознiсть, масштабнiсть, монументальнiсть (так, висота самоï статуï Зевса досягала 17 метрiв).
Пiд час сприймання пiднесеного у людини виникає вiдчуття гордостi, подиву та захвату (я думаю, навiть просто уявляючи цей храм, не можливо залишитись байдужим до можливостей людського генiя).
Таким чином, завдяки цим ознакам у третьому чудi свiту можна простежити естетичну категорiю пiднесеного.
