Символiка жовтого кольору в романi В. Барки "Жовтий князь"

Роман В. Барки "Жовтий князь" є одним iз найяскравiших описiв украïнського голодомору 1932-1933 рокiв. Ключем до розумiння авторськоï концепцiï твору _ й одним iз його провiдних символiв стає жовтий колiр, що зустрiчається уже в назвi роману. Вiн входить в оповiдь твору в характеристицi одного iз фанатичних i бездушних служникiв нового режиму, Григорiя Отроходiна, який називається рудим. Згадка, що вiн носить зелений френч, "як у вождя", вiдсилає читача до голови пануючоï владноï вертикалi. Жовтий стає символом антигуманно! влади, що знищує людей, яка через бiблiйнi згадки асоцiюється iз абсолютним злом, диявольською силою. Тому усе, з нею пов'язане, набуває жовтого кольору. Це i стiни державних установ, i сiрчасто-жовтi дверi райкомiвськоï будiвлi. Притаманно, що Отроходiн згодом, як i йому подiбнi iншi прибiчники влади, "чортова сила", "татарва", втрачає iм'я i називається просто "рудець", "рудий", "золотозубий". Таким чином, iз втратою людськоï сутностi, на перший план у зображеннi знiвельованоï особистостi висувається кольорова характеристика як ознака причетностi до новоï, "чортовоï" влади.
Назву "Жовтий князь" можна трактувати неоднозначно: це i уособлення бездушноï новоï влади на чолi зi Й. Сталiним, "Антихристом", i символ голоду, що панує на вулицях агонiзуючого села. Панування "жовтого князя" призводить до суцiльного змертвiння, "руïни". У романi жовтий - це символ смертi, нищення як навколишнього свiту, так i людини: жовтими є й сухi бур'яни та трава на тихих вулицях напiвмертвого села, i мертвi тiла людей, що загинули вiд голоду.
Отже, жовтий колiр у романi використовується переважно на позначення нелюдськоï сили, що призводить до змертвiння та занепаду. Усе, до чого вона доторкається, теж жовтiє, мов вiд подиху пекельного вогню.
Але водночас жовтий постає i як колiр життєдайного сонця, колосся, хлiба. Це символ життя i оновлення, надiя на яке не вмирає. Адже лишається жити найменший з родини Катранникiв - Андрiйко, - який несе з собою таємницю золотоï чашi, найбiльшоï коштовностi селян. Треба зазначити, що негативне навантаження золотого, або жовтого, кольору у випадку з чашею знiмається. Вона стає символом свiтла, що всупереч усiм утискам, переборює темряву й морок. У протистояннi двох вiчних цiнностей - добра i зла - неможливий абсолютний переможець, i хоча царство жовтого князя все поширюється, свiтло не зникає остаточно.