Коцюбинський Михайло
(1864- 1913)Народився ум. Вiнниця. У 1880 роцi закiнчив Шаргородське духовне училище. У 1891 роцi складає iспит на звання народного учителя (був змушений утримувати родину: матiр, сестер). Працював у фiлоксернiй урядовiй комiсiï, був завiдувачем вiддiлу в газетi "Волинь", дiловодом, а потiм статистом у Чернiгiвськiй земськiй управi.
Письменник. Автор багатьох оповiдань, новел, повiстей, найвiдомiшi з яких: "Цвiт яблунi", "Persona grata", "Intermezzo", "Тiнi забутих предкiв", "Fata morgana", "Конi не виннi". Коцюбинський одним iз перших в украïнськiй лiтературi звернувся до такого художнього напрямку, як iмпресiонiзм, для якого було характерним вiдтворення не самоï дiйсностi, а того, як вона впливає на людину, ïï емоцiï, душевний стан.
Цiна вимiру життя
(за оповiданням М. М. Коцюбинського "Дорогою цiною")
Героïко-романтичне оповiдання "Дорогою цiною" М. М. Коцюбинський написав у 1901 роцi, коли минуло вже сорок рокiв з часу надання волi крiпакам. Подiï ж твору розгортаються у тридцятих роках XIX столiття, за тридцять рокiв до ïï проголошення. Але сучасникам письменника були близькi страждання та поневiряння героïв оповiдання, бо в Украïнi, звiльненiй вiд крiпаччини, розпочався новий етап боротьби з експлуататорами. I за перемогу на цьому етапi iсторiï нацiï багатьом доводилося платити дорогою цiною.
Що ж це за цiна, якою вимiрювалася споконвiчно бажана людством воля? Це - власне життя! Коцюбинський доводить, що життя дорiвнює волi, а волю можна виборити лише життям. I це стосується не тiльки героïв оповiдання - Остапа та Соломiï, здатних на все заради волi. Я вважаю, що в ïх образi письменник узагальнив увесь поневолений украïнський народ, який вже ставав на революцiйний шлях. У уявi М. Коцюбинського поневолене селянство - це вже не "вiл у ярмi". Саме для того, щоб показати "жеврiння iскри у попелi", автор насичує оповiдання показом тiєï цiни, тих жахливих пригод, якi на кожному кроцi чекали на втiкачiв вiд панського ярма, коли "почуття дiйсностi втрачалося".
Як же треба було настраждатися у крiпаччинi, як же треба було вiрити у здобуття волi, щоб заради неï мужньо йти до мети через страшну небезпеку! Стрiлянина, блукання Соломiï у комишах, пожежа у плавнях, зустрiч пораненого Остапа з голодним вовком, бiй на Дунаï з турками, загибель Соломiï - все це та дорога цiна волi, гiдностi, щастя.
Найвищу цiну заплатили героï М. Коцюбинського за волю, за щасливе життя. Сум i вiдчай наповнює душу пiсля прочитання твору. Але, незважаючи на трагiчну кiнцiвку оповiдання, автор возвеличує волелюбнiсть рiдного народу, для якого шлях до щастя - це самовiддана боротьба за волю та незалежнiсть.
