Образ Iвана Котигорошка (за оповiданням М. Коцюбинського "Дорогою цiною")

М. Коцюбинський розповiдає в оповiданнi "Дорогою цiною" про подiï, якi
вiдбувалися у 1834
Ї1836 роках. Пiсля лiквiдацiï Задунайськоï Сiчi посилилось
переслiдування втiкачiв за Дунай i в Бессарабiю. На кордонах були виставленi
козачi пiкети. "По всiй Бессарабiï ганяли дозорцi, вистежуючи скрiзь по
ровах, стогах сiна, комишах болотяних рiчок збiджених, змордованих людей". Автор
змалював у творi волелюбне украïнське селянство, що "тiкало од пана i
панщини", "що не заплiснiло в неволi, не втратило ще живоï душi". Яскравими
представниками таких селян були Остап, Соломiя, Iван Котигорошко.

"Iван пристав до Остапа десь у дорозi. Вони були з одного повiту, навiть села
ïх були близько". I тяжке життя, i втеча вiд пана, i сподiвання свободи
рiднили ïх, об'єднували.
Iван
- добра i великодушна людина, завжди пiдтримував i допомагав друзям по нещастю.
"Весела i добродушна вдача Iванова не раз ставала ïм у пригодi при довгiй i
важкiй блуканинi по чужих краях..."
Iван дуже переживав за своïх добрих товаришiв, коли ïм не вдалося сiсти
в човен. "Кулi свистiли над головами втiкачiв, але Iвановi було не до куль..." Вiн
розпачливим голосом усе кликав Остапа та Соломiю.
Iван
- надiйний товариш. Вiн готовий пожертвувати власним життям заради визволення
товариша. Вiн рiшучий i смiливий. Головна мрiя його життя
- воля. Вона спонукала до рiшучих дiй, до втечi в тi мiсця, "де хоч дорогою цiною
можна здобути бажану волю, а нi
- то полягти кiстками на вiчний спочинок".