Осiннi мелодiï Володимира Сосюри i Максима Рильського

Природа рiдного краю завжди була джерелом натхнення для В. Сосюри i М. Рильського. Та осiннi мелодiï ïхнiх вiршiв вражають особливою красою i витонченiстю.
Багряний лист, пожовклi трави, Мелодiй осенi краса, - так писав про свою улюблену пору року В. Сосюра. Айстри, жоржини - головнi героï його творiв про природу.
Облiтає пiд вiтром жоржина, Знов печаль на небеснiм чолi...
А ось про айстри:
I, щастя квiти запiзнiлi, Сумують айстри у саду...
Осiнь приносить смуток... Але вiршi поета сповненi оптимiзму, любовi до життя. I щасливий той, хто. "осiнь на весну в натхненнiй пiснi обертає".
У вiршах М. Рильського осiннi настроï дуже часто переплiтаються з прощальними мелодiями кохання.
Яблука доспiли, яблука червонi Ми з тобою йдемо стежкою в саду. Ти мене, кохана, проведеш до поля, Я пiду - i, може, бiльше не прийду.
Якщо осiнь у Володимира Сосюри - це пiзнi осiннi квiти, то у Максима Рильського - це пора плодозбору: "яблука доспiли", "вже червонiють помiдори", "баштан жовтiє понад яром", "гнеться дерево вiд плоду". I все це - вiд сприйняття поетом повноти життя.
Красою сповнена не тiльки весна, а й осiнь серця:
А тепер у серцi щось тремтить i грає, Як тремтить на сонцi гiлка золота.
Життєстверджувальнi настроï осiнньоï поезiï характернi для обох украïнських поетiв. ïхнi вiршi - щирi, прекраснi. Це вiршi вiдкритих душ, людяних, дивовижно тонких у своïх вiдчуттях.