Осiннi мелодiï Володимира Сосюри i Максима Рильського

Природа рiдного краю завжди була джерелом натхнення для В. Сосюри i М. Рильського. Та осiннi мелодiï ïхнiх вiршiв вражають особливою красою i витонченiстю.
Багряний лист, пожовклi трави, Мелодiй осенi краса, - так писав про свою улюблену пору року В. Сосюра. Айстри, жоржини
- головнi героï його творiв про природу. Облiтає пiд вiтром жоржина, Знов печаль на небеснiм чолi... А ось про айстри: I, щастя квiти запiзнiлi, Сумують айстри у саду... Осiнь приносить смуток... Але вiршi поета сповненi оптимiзму, любовi до життя. I щасливий той, хто. "осiнь на весну в натхненнiй пiснi обертає". У вiршах М. Рильського осiннi настроï дуже часто переплiтаються з прощальними мелодiями кохання. Яблука доспiли, яблука червонi Ми з тобою йдемо стежкою в саду. Ти мене, кохана, проведеш до поля, Я пiду - i, може, бiльше не прийду. Якщо осiнь у Володимира Сосюри - це пiзнi осiннi квiти, то у Максима Рильського - це пора плодозбору: "яблука доспiли", "вже червонiють помiдори", "баштан жовтiє понад яром", "гнеться дерево вiд плоду". I все це - вiд сприйняття поетом повноти життя. Красою сповнена не тiльки весна, а й осiнь серця: А тепер у серцi щось тремтить i грає, Як тремтить на сонцi гiлка золота. Життєстверджувальнi настроï осiнньоï поезiï характернi для обох украïнських поетiв. ïхнi вiршi - щирi, прекраснi. Це вiршi вiдкритих душ, людяних, дивовижно тонких у своïх вiдчуттях.