Органи кровотворення й iмунного захисту
Функцiï:- Забезпечують безперервний процес вiдновлення клiток кровi в точнiй вiдповiдностi з потребами органiзму. Пiдтримують контроль цiлiснiсть i iндивiдуальностi органiзму, заснований на здатностi клiток iмунноï системи вiдрiзняти структурний компоненти свого органiзму вiд генетично чужорiдних i знищувати останнi Формування комплексу захисних реакцiй, здатних протистояти зовнiшньому середовищу. У захисних реакцiях органiзму в цiлому приоритетни три напрямки: — розпiзнавання й знищення рiзних форм iнфекцiйного початку (бактерiï, вiруси, гриби, паразити, найпростiшi) ; продуктiв ïхнього метаболiзму; чужорiдних бiлкiв; полисахаридов. Нагляд за власними клiтками органiзму; знищення своïх генетично змiнених клiток (пухлинних) . Максимальне обмеження аутоиммунних реакцiй (спрямованих проти власних клiток) .
ФАКТОРИ, ЩО ЗНИЖУЮТЬ IМУННУ СИСТЕМУ
1. Екологiчний фактор.
2. Неякiснi товари й продукти. Приводять до збiльшення числа
патологiчних форм лiмфоцитiв, збiльшенню генетичних поломок рiзних
клiток, що приводить до посилення навантаження на iмунну систему.
3. Психологiчний фактор — стреси. Приводять до збiльшення виходу
кортикостероидов, якi приводять до масовоï загибелi лiмфоцитiв,
знижуючи iмунний статус.
4. Порушення балансу харчування, бiлкове голодування.
ЛОКАЛIЗАЦIЯ ОРГАНIВ
До органiв кровотворення й iмунного захисту ставляться червоний кiстковий мозок, тимус, селезiнка, лiмфатичнi вузли, дифузiйна лимфоидная тканина слизуватих оболонок травноï, дихальноï, сечостатевоï системи, шкiри. Всi органи топографичеськи роз'єднанi, але утворять єдину системи завдяки постiйнiй мiграцiï й рециркуляциии клiток, у них через кров, лiмфу, тихорєцьку рiдину.
КЛАСИФIКАЦIЯ
Стосовно клiток iмунноï системи всi органи дiляться на 2 групи:
А. Центральнi (первиннi) — тимус, червоний кiстковий мозок. Первиннi, тому що тут вiдбувається перший антиген незалежний етап дифференицировки лiмфоцитiв.
Б. Периферичнi: лимфоузли, селезiнка, дифузiйна тканина слизуватих оболонок. Тут вiдбувається вторинний етап — антиген залежна дифференцировка лiмфоцитiв.
Шкiру вiдносять i до центрального й до периферичних органiв.
У центральних органах розвиток лiмфоцитiв не залежить вiд контакту з антигеном. На цьому етапi клiтки здобувають спецiальнi рецептори — маркери й стають иммунокомпетентними (здатними розрiзняти рiзнi класи чужорiдних структур) . Ця здатнiсть закладена в геноме, не вимагає присутностi антигену. Теоретично формується здатнiсть клiток реагувати в майбутньому на чужорiднi структури. Один лiмфоцит — один антиген.
У периферичних органах утворяться еффекторние лiмфоцити, здатнi не тiльки розрiзняти, але й знищувати чужорiднi структури ( Т-Киллери, плазмоцити, Т и В клiтки пам'ятi) . Утворення цих клiток залежить вiд потреб органiзму.
Периферичнi органи розташованi на шляхах можливого проникнення антигену в органiзм: ћ на пути циркуляции крови — селезенка. Ети орган ответственен за гуморальний иммунитет (виработка антител) .
ћ На пути циркулирующей лимфи — лимфоузли. Осуществляют контроль оттока лимфи от органов. Для лимфоузлов характерен клеточний иммунитет (опухолевие клетки проходят через лимфоузли) .
ћ На путях возможного контакта с внешней средой через воду, пищу, воздух — защитний слой слизистих оболочек, диффузная лимфоидная ткань слизистих оболочек (наиболее развита в пищеварительном тракте) .
ОСОБЛИВОСТI мигдалин, пейерових бляшок кишечника, апендикса, солитарних фолiкулiв товстоï кишки. У них секретируются иммунноглобулини групи А. Ïхнiй синтез вiдбувається при участi епiтелiальних клiток вiдповiдних структур (травних, дихальних, сечостатевий систем) . Iмуноглобулiни групи А попадають у порожнину органа або на поверхню слизуватоï оболонки й сприяють знищенню чужорiдних структур до ïхнього влучення у внутрiшнi Середовища.
Шкiра — дуже важливий орган, виконує важливi захиснi
функцiï пов'язанi iз проникнення бактерiй i iнших чужорiдних
речовин через шкiру.
РОЗВИТОК Всi елементи органiв кровотворення й iмунного захисту (комi тимуса) розвиваються з мезенхiми з посудинами. Основу всiх структур становить ретикулярна тканина (сiтчаста структура) . У комплексi iз клiтками, що розвиваються, кровi в кiстковому мозку — миелоидная тканина.
У всiх iнших структурах — лимфоидние клiтки дають лимфоидную тканина.
Тимус — епiтелiальна тканина особливоï будови. Розвивається iз прехондральной пластинки (епiтелiй шкiрного типу) . Епiтелiй 3 — 4 пар зябрових кишень плюс мезенхiма з посудинами.
ЧЕРВОНИЙ КIСТКОВИЙ МОЗОК
Виконує двi головнi функцiï: ћ образование и дифференцировка всех клеток крови на основе самоподдерживающейся популяции стволовой клетки ћ антигеннезависимая дифференцировка В-лимфоцитов. Источник развития — стволовая клетка.
Причини розвитку клiток у рiзних напрямках:
Специфiчне мiкрооточення Гемопоетичеськие фактори — гормони, бiологiчнi активнi речовини.
Тихорєцькоï ськлад i мiкрооточення для що розвивається гемопоетичеськой клiтки:
Осередку губчатоï речовини пластинчастоï кiстковоï тканини Ретикулярна тканина Елементи макрофагичеськой системи Спецiалiзованi форми жировоï тканини 5. Спецiалiзована дiлянка микроциркуляторного русла.
Осередку кiстковоï тканини морфофункциональная одиниця червоного кiсткового мозку. Стiнка осередку побудована iз пластинчастоï кiстковоï тканини й вистелена ендостом (в основi пухка сполучна тканина) . Пiд ним усередину осередку — прошарок сполучноï тканини з посудинами, навколо яких розвивається ретикулярна тканина.
ћ Костная ткань обеспечивает кровоснабжение костного мозга, в том числе микроелементами и регуляторними веществами, которие образуются в костной ткани ћ имея жесткую конструкцию костная ткань ограничивает объем мозговой полости, препятствует безграничному росту мозговой ткани ћ контроль количества костного мозга в организме Ретикулярная ткань образует широко-петлистую сеть в петлях которой развиваются клетки крови.
Функцiï:
Утворить ретикулярнi волокна опорно-механiчна функцiя ћ ретикулярние клетки способни к фагоцитозу чужеродних структур ћ способни к синтезу гемопоетичеських факторов ћ вступают в контактное взаимодействие с клетками крови, давая сигнала к дифференцировке.
Макрофагичеськая система
У кiстковому мозку локалiзуються спецiальнi макрофаги мiгруючi iз селезiнки. Вони мiстять залiзо у виглядi бiлка — ферритина. Кожна молекула речовини мiстить приблизно 4000 атомiв залiза. Макрофаги индуцируют навколо себе утворення еритробластичеських острiвцiв, будучи iндукторами еритропоеза.
Жирова тканина лежить окремими острiвцями становить масу жовтого кiсткового мозку. Має специфiчний хiмiчний ськлад. Цей жир не утилiзується навiть при голодуваннi. Жирова тканина створює в костномозговой порожнини тиськ необхiдне для пiдтримки дiяльностi синусоидов. Жирова тканина бере участь у регуляцiï обсягу кровотворних тканин у кiстковому мозку залежно вiд потреб органiзму.
Судинне русло в кiстковому мозку адаптовано забезпеченню його функцiй.
Особливостi: ћ медленний ток крови и пульсация сосудов, что способствует миграции клеток из костного мозга в сосудистое русло ћ процесс миграции избирателен. В кровяное русло поступают только зрелие клетки. Клетки капилляров способни узнавать и сортировать клетки.
ћ В процессе прохождения через сосудистое русло удаляется ядро у еритроцитов ћ елементи сосудистого русла способни регулировать количество поступающих клеток ОСОБЕННОСТИ СТРОЕНИЯ СИНУСОИД ћ Капилляри красного костного мозга синусоидного типа (до 25-30 мкм) обеспечивают замедление тока крови. Синус имеет сфинктери, способние виключать часть капилляров из кровотока, что создает временний застой крови.
ћ Ендотелиоцити не имеют постоянних контактов, могут ськользить и образовивают временние пори, через которие легко проходят клетки ћ Базальная мембрана сосудов преривистая. На наружной поверхности синусоид имеются адвентициальние ретикулярние клетки, которие имеют отросчатую форму. Содержат в цитоплазме микрофиламенти и способни менять положение относительно ендотелиоцитов ћ Регулируют интенсивность поступления зрелих клеток внутрь сосудов.
Гранулопоез бiльш активно протiкає ближче до периферiï. Еритропоез вiдбувається навколо макрофагiв. Тромбопоез поблизу синусоидов. Клiтки не залишають кiсткового мозку, а вiддають тiльки частина цитоплазми. Лимфо -, монопоез вiдбувається навколо дрiбних артериол у прошарку сполучноï тканини.
Кiстковий мозок первиннi орган иммуннопоеза. Iснує кiлька категорiй лiмфоцитiв:
А. Попередники не мають рецепторiв б. Пре-т-Лiмфоцити мають поверхневi Т-Рецептори й мiгрують у тимус.
В. пре-в-лiмфоцити мiстять на поверхнi В-Рецептор (iмуноглобулiн) . Проходять 1 етап антиген незалежноï дифференцировки.
Лiмфоцити минулий етап дифференцировки мають рецептори для виборчоï мiграцiï в лiмфатичнi органи.
Г. В-Супрессори. Перешкоджають взаємодiï антигену з В- Лiмфоцитами.
ГЕМОПОЕТИЧЕСЬКИЕ ФАКТОРИ
Интерлейкин впливає на розвиток стовбурних клiток у рiзних напрямках. Синтезується спецiалiзованими Т-Iндукторами. Регулює розмноження й дифференцировку стовбурноï клiтки в усiх напрямках ћ колоние-стимулирующие фактори. Синтезируются в макрофагах, фибробластах, Т-лимфоцитах. Определяют регуляцию численности гранулоцитов, моноцитов.
ћ Еритропоетин синтезируется в почке. Регулируя численность еритроцитов ћ Тромбопоетин образуется ендотелиоцитами микроциркуляторного русла. Регулирует численность тромбоцитов.
ћ Тимопоетин, тимулин, тимазин, тимусорастворимий фактор. В тимусе регулируют численности и дифференцировку лимфоцитов во всех органах.
ТИМУС — центральний орган иммунопоеза.
Функцiï:
Контроль процесу виборчоï мiграцiï пре-т-лiмфоцитiв iз червоного кiсткового мозку в тимус.
ћ пролиферация и антиген независимая дифференцировка Т-лимфоцитов с образованием их субклассов (пре-Т-киллери, пре-Т-хелпери, пре-Т- супрессори) .
ћ Отбор и уничтожение потенциально опасних Т-лимфоцитов, агрессивних в отношении белков собственного организма негативная селекция (в тимусе погибает 90% образованних лимфоцитов.
ћ Контроль миграции созревающих лимфоцитов из тимуса в Т-зависимие зони лимфоузлов, селезенки, периферичеських органов.
ћ Ендокринная функция. Образует гормони и биологичеськие активние вещества, действующие местно и дистантно. Регулируют пролиферацию и диференцировку Т-лимфоцитов во всех структурах, где они есть.
ОСОБЛИВОСТI ГИСТОФИЗИОЛОГИИ Максимального розвитку тимус досягає в ранньому дитячому вiцi. Найбiльше активно функцiонує на початку перiоду полового дозрiвання. Пiсля 20 рокiв вiдбувається поступова атрофiя й часткове замiщення жировою тканиною — вiкова iнволюцiя. У стресових ситуацiях, при важких захворюваннях вiдбувається тимчасова, швидка атрофiя тимуса — акцидентальная iнволюцiя. Причина цьому — видiлення великоï кiлькостi гормонiв, якi угнетающе дiють на лимфоидную тканина. При важких впливах має мiсце масова загибель клiток шляхом апоптоза — генетично запрограмована смерть клiтки.
Дифференцировка Т-Лiмфоцитiв i ïхнє навчання реалiзується поступово, пiд впливом наступних сигналiв iз тканини тимуса. Морфологiчно беруть участь три фактори: ћ контактное взаимодействие с различними типами епителиальних клеток ћ последовое воздействие индуцирующих дифференцировку растворимих факторов или гормонов ћ строго направленная миграция в пределах дольки от периферии к центру.
ТИХОРЄЦЬКОÏ СЬКЛАД I МIКРООТОЧЕННЯ ДЛЯ ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ Т- ЛIМФОЦИТIВ
Основа органа — ретикуло-епiтелiальна тканина. Епiтелiальна клiтки утворять пухку мережу й зв'язанi мiж собою мiжклiтинними контактами. Мiж клiтками створюються замкнутi герметичнi порожнини, у яких розташованi що розвиваються Т-Лiмфоцити. Завдяки порожнинам Т-Лiмфоцити iзольованi вiд впливу антигену й у порожнинi бiльше висока локальна концентрацiя гормонiв.
Мiж клiтками проростають капiляри микроциркуляторного русла. Гормони, якi утворяться в клiтках, можуть надходити в кров.
Нiколи немає прямого контакту Т-Лiмфоцитiв iз кровоносними посудинами. Вони вiддiленi гематотимусним бар'єром: ћ стенка капилляра (ендотелий непреривного типа с утолщенной базальной мембраной) ћ перикапиллярное пространство с рихлой соединительной тканью и макрофагами ћ цитоплазма ретикулоепителиальних клеток.
Цей бар'єр є тiльки в корковiй речовинi тимуса. Вiдтiк кровi з корковоï й мозковоï речовини вiдбувається окремо. На границi речовин розташованi спецiальнi посудини — посткапиллярние венул з високим ендотелием. Вони забезпечують процес виборчоï мiграцiï Т-Лiмфоцитiв у тимус i з нього.
КЛАСИФIКАЦIЯ РЕТКУЛО-ЕПIТЕЛIАЛЬНИХ КЛIТОК ТИМУСА
1. По периферiï часточок на базальнiй мембранi розташованi
малодифференцированние базальнi клiтки епiтелiю, здатнi до розподiлу,
дифференцировке, i вiдновленню епiтелiального шару.
2. Субкапсулярние зони. Тут розташованi високо спецiалiзованi
епiтелiальнi клiтки — няньки. Цi клiтки мають глибокi вдавления
— кавиоли, у яких розташовуються малодифференцированние
(молодi) Т-Лiмфоцити. Кавиоли додатково iзолюють Т-Лiмфоцити.
Роль клiток няньок:
трофiка контактна взаємодiя з мембраною епiтелiальних клiток забезпечує сигнал до дифференцировке вiд мембрани ретикулоепителиальной клiтки. видiляють розчиннi фактори — гормони.
У субкапсулярной зонi вiдбувається розподiл Т-Лiмфоцитiв, надходження з кiсткового мозку й здiйснюється початковий етап антиген незалежноï дифференцировки.
3. Внутрiшня зона корковоï речовини: тут розташованi дендритнi ретикуло-
епiтелiальнi клiтки (мають численнi тонкi вiдростки) . Ïхня
функцiя — синтез гормонiв, забезпечення програмування
лiмфоцитiв i пiдроздiл ïх на субкласси. Тут же
забезпечується процес загибелi лiмфоцитiв i здiйснюється
контроль мiграцiï лiмфоцитiв у периферичнi органи.
4. У мозковiй речовинi ретикуло-епiтелiальнi клiтки лопатко-видние. Мало
вiдросткiв, не утворять бар'єри. Тут вiдбувається
додаткове програмування Т-Лiмфоцитiв по головному комплексi
гистосовместимости. У мозковiй речовинi перебувають ре-циркулюючi
лiмфоцити. Частина цих лiмфоцитiв нiколи не залишає тимус.
5. Центральна частина мозковоï речовини мiстить найбiльш
диференцiйованi лiмфоцити, що розташовуються в часточках, у центрi
яких утворять епiтелiальнi тiльця Гассаля.
