Повiсть М. Старицького Облога Бушi

Першу свою повiсть Облога Бушi Михайло Старицький написав у 1891 р., у
перiод розквiту прози в украïнськiй лiтературi. Поява творiв
великоï прози (повiстi, романи) засвiдчила те, що, попри гонiння й
утиски iмперського режиму, наша лiтература бурхливо розвивається й
сягає свого розквiту. Саме красному письменству судилось у ту добу
виконувати роль рушiя iсторичного самоусвiдомлення украïнського
суспiльства, бути формою збереження й самовизначення його
нацiональноï iдентичностi.
Iдейно-тематичний змiст. Темою повiстi Облога Бушi є зображення
реальноï iсторичноï подiï героïчноï оборони мiстечка-
фортецi Бушi, що на Подiллi, пiд час Нацiонально-визвольноï вiйни в
листопадi 1654 р. Ця героïчна оборона мала на метi затримати
просування на схiд польськоï армiï й дати можливiсть вiйську
Богдана Хмельницького дочекатися пiдмоги. Повiсть пройнята iдеєю
гуманiзму, засудження братовбивчоï вiйни; автор утверджує
такi основоположнi цiнностi, як любов до рiдного краю, вiрнiсть
своïй вiтчизнi, засудження зради.
Виразне нацiональне забарвлення має iдея єдностi, яка
реалiзується в повiстi передусiм через зображення абсолютноï
однодумностi захисникiв фортецi: якщо боротися то всiм боротися, якщо ж
умерти то всiм умерти, але не здатися вороговi. Єдиномислiє
пiдкреслено реплiками, якi подано узагальнено (Не дамося живцем!
покрикнула грiзно жонота) чи iндивiдуально (Треба усiм стояти за нашу
святиню до останнього, каже Орися Завiсна батюшцi, i опiсля разом чесно
всiм полягти в братськiй могилi).
Як уже мовилося, у творi змальованi реальнi iсторичнi подiï та
ïх учасники: з одного боку поляки, нiмцi й татари, з iншого
украïнцi; iсторичне пiдґрунтя має також образ сотника
Завiсного (у деяких документах Завiстного), його доньки, полякiв
Чарнецького i Яскульського. Решта героïв плiд творчоï уяви
письменника.
Безумовно, повiсть Облога Бушi пригодницька. Взагалi в пригодницьких
творах М. Старицького вiдчувається школа Вальтера Скотта, особливо
це помiтно в таких елементах повiстi: авантюрний сюжет, швидкий темп
розвитку дiï, заплутанi ситуацiï, люди сильноï волi,
вiщий сон та iн.
Отже, за жанрово-стильовим визначенням твiр М. Старицького Облога Бу-шi
романтична iсторико-пригодницька повiсть. Подiï у творi
вiдбуваються впродовж декiлькох днiв i в одному мiсцi у замку й бiля
нього. Лише в спогадах героïв читач переноситься в минуле й на
далекi вiдстанi (Сiч, Польща та iн.).
В епiграфi уривку з народноï думи як композицiйному елементi твору
сконцентровано й поетично подано героïко-патрiотичну iдею повiстi:
Ой напилися i сестри, i браття кривавого пива край лугу, Та не дали нi
себе, нi вiри святоï ворогам на поругу! Крiм того, епiграф виконав
функцiю своєрiдного стильового й пафосного камертона, який задав
усьому твору героïчного звучання. Повiсть розпочинається
традицiйним для прози Старицького зачином, у якому вказано час i мiсце
подiï: Це було в самий розпал великоï трагедiï, що
уготувало польське панство в спiлцi з прислужниками Лойоли, завзявшися
на святиню украïнського духу, на його буття, трагедiï, що
охопила пожарищами всю Украïну-Русь, пронизала серце в Польщi й пiд
ïï руïнами закiнчилася. Це було тоï доби, коли
розпанахана Украïна мусила в московського царя Олексiя Михайловича
оборони шукати, коли вiн, уже по Переяславськiй радi, послав своï
потуги в Литву. Це було тоï доби, коли знеможена вiд ненатлого
гнiву Польща, закупивши татарськi загони, кинулася разом iз невiрою на
омитi словянською кровю краïни, аби сплюндрувати ïх упень i
повернути геть усе на руïну. Це було тоï доби, коли два
кревних народи, призначенi на дружнє та рiвне буття, вчинили мiж
себе розраду й, пiднявши стяги на стяги, стали у дiдiвську славу
дзвонити. Це було восени 1654 року.
Зачин тут особливий: вiн, як i епiграф, наснажує твiр героïко-
романтичним звучанням, цьому сприяють повтори однотипних фраз, пафос,
iнверсiï.
Сюжет повiстi поступово загострюється, у ньому розгортається
тiсно переплетений вузол проблем, iнтриг саме цi композицiйнi ознаки
тримають читача в постiйному напруженнi. Михайло Старицький ставить за
мету виховувати украïнську за духом людину, долати iмперськi
упередження й стереотипи. Тому намагається всiляко зацiкавлювати
читача, вибудовує сюжет так, аби iнтриги й колiзiï,
таємницi суперникiв були вiдомi читачевi.
Важливу роль у творi вiдiграють такi позасюжетнi елементи, як
iнтерєр, пейзаж i портрет. Хоч пейзажiв у повiстi й небагато,
проте вони символiчнi: за аналогiєю до фольклорних паралелiзмiв
вони передують важливим чи навiть вирiшальним подiям i нiби вiщують про
них. Згадайте побачену Орисею ввi снi картину нiчноï грози
напередоднi вирiшальноï битви: Ясне, пекуче сонце вкрила чорна,
густа хмара; зi сходу невтримано несеться бурхливий, рвучкий вiтер,
вивертає у своïм хижiм летi i камiння, i лiси, зi свистом i
грюкотом налiтає на калину, вириває ïï з корiнням
i несе понад сердитим, клекочучим Днiстром… Але й явiр крутиться в
повiтрi… От вiн злетiв угору, метнувся вбiк i цупко обхопив
своïм вiттям калину, вони сплелися, сплелися навiки,
нерозлучно… Вкупi несуться вони понад Днiстром, хвилi його
ростуть, здiймаються високо, червонiють вiд кровi, обертаються в страшне
палаюче полумя й ловлять у своï обiйми улiтаючих калину i явора.
Додаткового, увиразнювального колориту надають композицiï повiстi
iнтерєри. Вони можуть контрастувати з характером героя, а можуть
бути й суголоснi з ним. Скажiмо, iнтерєр свiтлицi Орисi органiчний
з ïï героïко-романтичним образом: У третiй, вигнутiй
луком, надвiрнiй стiнi прорiзане вiкно, вузьке-вузьке та глибоке, майже
не вiкно, а бiйниця; i в ясний сонячний день через ту розщiлину мало до
дiвочого покою свiту сягає, а тепер воно якось лиховiсне
чорнiє. Проти вiкна, у гострiм кутку, навпаки, лагiдно й ясно:
багато наставлено там богiв i в рамах, i в ризах коштовних, i
киïвського, i польського письма, а перед ними на довгiм шнурку,
оздобленiм паперовими квiтами, висить лампадка. Легесеньке тремтяче
свiтло ïï осяює стиха святобливий лик Божоï Матерi,
що своєю ризою закрила мир вiд напастей
Портрети героïв повiстi лаконiчнi, але яскравi й переконливi.
Моделюючи ïх, письменник використовує смiливi й емоцiйнi
порiвняння. У них явно проступають симпатiï чи антипатiï
автора. Порiвняйте портрет гетьмана Потоцького й родовитого шляхтича
Антося Корецького (звернiть увагу на видiленi слова): Потоцький: I
криклива пишнота, i вираз обличчя, що довчасно злиняло на розпусних
ночах, i хiтливi безсоромнi очi, i млява, знесилена постава нагадували
швидше фiгуру знудженоï повiï, нiж мужнього ватага
Посполитоï Речi. Корецький: огрядний i стрункий красень-юнак; його
бiле, благородне чоло обмежали золотисто-каштановi кучерi, на виразнiм
обличчi свiтилися ласкою i вiдвагою синi очi.
До прикметних композицiйних особливостей належить дiалогiзацiя. Дiалогiв
у повiстi багато, вони роблять твiр динамiчним i захопливим. Саме така
посилена дiалогiчнiсть наближає повiсть (як i, скажiмо, Кайдашеву
сiмю I. Нечуя-Левицького) до драматичного твору (до речi, через сiм
рокiв пiсля написання повiстi М. Старицький переробив ïï на
драму з такою ж назвою).
Образна система. Художня цiннiсть Облоги Бушi полягає не лише в
ïï ба-гатопроблемностi й композицiйнiй довершеностi, а й у
виразно окреслених характерах. Патрiотизм, самопожертву в iмя суспiльних
iдеалiв, високу духовнiсть утiлено в образi сотникiвни Орисi
Завiсноï. З перших сторiнок повiстi увага читача
зосереджується на долi й душевному конфлiктi дiвчини як
романтичноï героïнi. Автор пiдкреслює високi моральнi
якостi Орисi, провiвши ïï через випробування любовю, показавши
ïï патрiотичний подвиг. Орися сильна натура: у тяжкий момент
вона не просто знiчується, а, навпаки, твердо вирiшує
допомагати козакам оборонцям фортецi. Цiкаво трактує автор через
образ дiвчини категорiю грiха в християнськiй етицi. Згадайте епiзод, у
якому Орися втiшає й просвiтлює подругу Катрю, котра
побивається за коханим чоловiком, який може загинути в бою: Грiх!
От перед цiєю Святою Матiрю грiх! показала на образ Орися. Вона
вiддала ради нас свого сина на муки, на смерть, а ми будемо побиватись,
що доведеться за вiру святу й за вiтчизну вмерти!
Узагалi релiгiйнiсть є домiнантою свiтоглядноï й iдейно-
естетичноï системи письменника. Образ Христа проходить через усю
повiсть як iстина й моральний орiєнтир, утiлення любовi, добра й
свiтла. Вiн i натхненник, i помiчник оборонцiв фортецi, для яких на
першому мiсцi захист вiри, а вже через неï й Украïни: покликав
вас (Господь) стати твердо i купно до останнього подиху за хрест цей i
за матiр Украïну.
Михайло Грушевський, аналiзуючи iсторичний перiод Хмельниччини, писав:
Релiгiя це прапор нацiональности в тiм часi Церква се предмет
особливоï уваги й опiки украïнськоï суспiльностi, заразом
показник ïï нацiональноï сили i значення, живчик (тобто
пульс) ïï нацiонального життя. Отож зрозумiло, чому героï
повiстi не можуть поступитися святинями, символами вiри: Не продамо
нашоï церкви i за наше життя! вигукує один з оборонцiв Бушi.
Активним захисником вiри, наставником Орисi й iнших оборонцiв
виступає панотець Василь. Його образ, як i iншi у творi, романтично-
пафосний. Рефреном через увесь твiр проходить його настанова про
богоданiсть i боговизначе-нiсть усього i вся у свiтi:
Я до вас, панотченьку, сказала вона (Орися) рiвним, спокiйним голосом,
мiй батько прислав з пригороду двох козакiв для останньоï оборони з
нами замку очевидячки, кiнець наш прийшов!
Сотник Михайло Завiсн?й i його козаки образи iдеалiзованi. Старицький
поетизує в романтичному ключi козацьку вольницю, звитягу,
запорозьку науку для юнакiв, а особливо гумор. Навiть у батальних сценах
реплiки козакiв щедро пересипанi щирим смiхом:
А тривайте, хай гукне ще й панi, сказав ще й Шрам i приставив
ґнота до полички. Грюкнула панi, та так, що аж земля кругом
стрiпонулася i посипалася грудками в рiв
Докинула, докинула панi вельможна! зрадiли козаки. Саме на середину
греблi шерепнула!
Спасибi, добродiйко! поклонилися другi. Вiдпасла, хвала Боговi, черево,
так за те ж по-панськи й гримнула!
Та он, гля, братцi, деякi аж припали до греблi, певно, винюхують
панський гостинець
Цей образ найбiльш динамiчний i рельєфний у повiстi: Антось не
лише не погоджується з позицiєю нападникiв, а й
розмiрковує, як би закликати магнатiв вiдмовитися вiд замiрiв
поневолити Украïну, як прихилити до мирного спiвжиття два сусiднi
народи. Проте мрiï Антося виявилися недосяжними, тому його загибель
бачиться символiчною як крах iлюзiй щодо примирення двох народiв. Антось
не лише наскрiзь видумана особа, але й iсторично неможлива. Такого
магната не те що не було в ХVII столiттi, не знайдемо його також за
цiлий час iсторичноï Польщi. Се не тiльки тому, що на польськiй
землi такi постатi не родилися нiколи, навiть зродиться не могли перед
ХIХ столiттям. Антось се вирiб чистоï фантазiï Старицького i
найкращий доказ, що iсторiя для нього tabula rasa.
Лiтературознавець Володимир Полiщук: Очевидна умовнiсть образу Антося
Корецького в атмосферi ХVII столiття тiльки додатково пiдкреслює й
увиразнює мистецьке надзавдання, яке ставив перед собою i
своïми творами М. Старицький: якнайефективнiше перенести подiï
iсторичноï давнини на своє сьогодення, у тому числi й на
проблеми пробудження нацiональноï свiдомостi украïнцiв,
мiжнацiональних вiдносин, словянофiльства, просвiтництва тощо. Так само
очевидна й романтична пiдоснова мистецького конструювання такого образу,
яка особливо концентровано виявляється в кiнцевiй долi (загибелi)
героя.