Спiваки (короткий виклад)

Невелике село Котловка лежить на скатi голого пагорба, розсiченого
глибоким яром, що в'ється по самiй серединi вулицi. За кiлька
крокiв початку яру коштує невелика чотирикутна хатинка, крита
соломою. Це — шинок Притинний. Вiдвiдується вiн набагато
охотней, чим iншi заклади, i причиною цьому — целовальник Микола
Иванич. Цей надзвичайно товстий, посивiлий чоловiк iз заплилою особою й
хитро-добродушними вiчками вже бiльше 20-ти рокiв проживає в
Котловке. Не вiдрiзняючись нi особою люб'язнiстю, нi балакучiстю, вiн
володiє даром залучати гостей i знає користь у всьому, що
цiкаво росiйськiй людинi. Йому вiдомо про усiм, що вiдбувається в
окрузi, але вiн нiколи не пробалтивается.
У сусiдiв Микола Иванич користується повагою й впливом. Вiн
одружений, i дiти в нього є. Дружина його — жвава,
востроносая й швидкоока мiщанка, Микола Иванич у всьому на неï
покладається, а п'яницi-горланi ïï бояться. Дiти Миколи
Иванича пiшли в батькiв — розумнi й здоровi дiти
Був жаркий липневий день, коли я, мучимий спрагою, пiдiйшов до
Притинному кабачка. Раптом на порозi кабачка здався сивий чоловiк
високого зросту й почав когось пiдкликати, махаючи руками. Йому
вiдгукнулася низенька, товста й кульгава людина з лукавим вираженням
особи на прiзвисько Моргач. З розмови мiж Моргачом i його приятелем
Обалдуем я зрозумiв, що в кабачку затiвається змагання спiвакiв.
Кращий у вiддiлку спiвак Яшка Турок покаже свою майстернiсть
У кабачку вже зiбралося досить багато народу, у тому числi i Яшка, худа
й струнка людина рокiв 23-х з бiльшими сiрими очами й свiтло-русявими
кучерями. Бiля нього стояв широкоплечий чоловiк рокiв 40-ка iз чорними
блискучими волоссями й з лютим-замисленим вираженням на татарськiй
особi. Кликали його Диким Паном. Напроти нього сидiв суперник Яшки
— рядчик з Жиздри, щiльний, невисокий чоловiк рокiв 30-ти, рябий i
кучерявенький, з тупим носом, карими вiчками й рiдкою борiдкою.
Розпоряджався дiйством Дикий Пан Перш, нiж описувати змагання, хочу
сказати кiлька слiв про тих, що зiбралися в кабачку. Євграф
Iванов, або Обалдуй, був холостяк, що загуляв. Вiн не вмiв не спiвати,
не танцювати, але жодна пиятика не обходилася без нього — його
присутнiсть переносили як неминуче зло. Минуле Моргача було неясним,
знали тiльки, що вiн був кучерями в баринi, потрапив у прикажчики, був
вiдпущений на волю й розбагатiв. Це досвiдчена людина собi на розумi, не
добрий i не злий. Все його сiмейство складається iз сина, що пiшов
у батька. Якiв, що вiдбувався вiд полоненоï туркенi, був художником
у душi, а по званню — черпальник на паперовiй фабрицi. Нiхто не
знав, звiдки з'явився Дикий Пан (Перевлесов) i чим вiн живе. Ця похмура
людина жила, нi в кому не бiдуючи, i користувався величезним впливом.
Вiн не пив провина, не знався з жiнками й жагуче любив спiв
Першим запiк рядчик. Спiвав вiн танечну з нескiнченними прикрасами й
переходами, чим викликав посмiшку Дикого Пана й бурхливе схвалення iнших
слухачiв. Якiв почав iз хвилюванням. У його голосi була глибока
пристрасть, i молодiсть, i сила, i насолода, i захоплююча-безтурботна,
смутна скорбота. Росiйська душа звучала в ньому й вистачала за серце. В
усiх на очах виступили сльози. Рядчик сам визнав поразку
Я вийшов з кабачка, щоб не зiпсувати враження, добрався до сiнника й
заснув мертвим сном. Увечерi, коли я прокинувся, у кабачку вже щосили
святкували перемогу
Яшки. Я вiдвернувся й став спускатися з пагорба, на якому лежить
Котловка.