Про гриби в цiлому

Людина зiштовхується iз представниками “третього царства
природи “- грибами набагато частiше, нiж прийнято думати. Люди
звикли ототожнювати гриб з його плодовим тiлом. Варто вимовити слово
“гриб”, як вiдразу представляється мiцний боровик або
червоноголовий мухомор. Тим часом з не меншою пiдставою можна було б
викликувати, указуючи на яблуко: “Це яблуня!” Адже в першу
чергу гриб- це грибниця (мiцелiй) — розгалужена, схожа на павутину
мережа, що розповзається по зацвiлому продуктi або захворiлiй
рослинi, що пронизує ґрунт
Збираючи ïстiвнi гриби, потрiбно ставитися до грибницi дбайливо:
акуратно зрiзати нiжку, присипавши зрiз землею, — iнакше
наступного разу в ушкодженоï грибницi не вистачить сил виростити
плодовi тiла. У витоптаному, щiльному ґрунтi грибниця
задихається й гине: ïй нема чим дихатися
Люди здавна почували в грибах щось особливе, таємниче, що
вiдокремлює ïх i вiд миру рослин , i вiд миру тварин. Ïх
уважали чимсь потойбiчним, навiть пов'язаним з пекла. Грибниця деяких
шляпочних грибiв, рiвномiрно розростаючись вiд центра, куди потрапила
ïï спора, що породила, у певний момент утворить плодовi тiла.
Виходить правильне коло, складений iз плодових тiл грибiв, начебто
накреслений невидимим геометром. Дiаметр кола — iнодi кiлька
метрiв, а часом — 200 метрiв ! Можна уявити собi, яке враження
робив це коло на простих людей 2 — 3 сторiччя назад. На Русi такi
кiльця прозвали “ведьминими колами”, уважаючи, що тут
збираються вiдьми на своï нiчнi шабашi
Сьогоднi ми знаємо, що гриби — настiльки ж земнi створення,
як рослини й тварини, хоча вiдрiзняються й вiд тих, i вiд iнших. Як i
тварини, гриби — “нахлiбники на шиï в рослин”:
споживають готовi органiчнi речовини. Робити ïх самi, як це
роблять, гриби не можуть, але, на вiдмiну вiд тварин, ïжу вони не
заковтують, а всмоктують всiєю своєю поверхнею, як рослини.
Нарештi, вiд бактерiй гриби вiдрiзняє наявнiсть ядра вклетке.
Систематика грибiв
Гриби, як рослини й тварини, мають 3 форми розмноження: вегетативне
(наприклад, шматочками грибницi), безстатеве й полове
Саме по способах полового розмноження вченi й роздiляють гриби на класи.
Полове розмноження грибiв — питання досить складний, i докладно
освiтити його дуже важко. Розглянемо про ïх лише дещо й у загальнi
рисах
У деяких грибiв полового розмноження немає або воно не виявлено, i
по цьому ïх поки визначили в особливий “тимчасовий”
клас недосконалих грибiв. Коли ми вимовляємо слово
“цвiль”, те дуже часто маємо на увазi один iз грибiв
цього класу. Сюди ставляться знаменитi пеницилли. Сири
“Рокфор”, “Камамбер” виготовляють за допомогою
пенициллов.
До недосконалих грибiв ставляться й гриби роду аспергилл. В 1960 р. у
Великобританiï протягом 3 мiсяцiв загинуло понад 100 000 индюшек.
Не вiдразу вдалося з'ясувати причину цiєï напастi. Експерти
зi Скотланд-Ярда зумiли з'ясувати, що пташиний корм виявився зараженим
одним з аспергиллов. Гриб робив корм отрутним
Бачачи плями цвiлi на книжкових плетiннях, ми майже напевно можемо
сказати, що тут “попрацював” якийсь iз аспергиллов. Вражають
вони й картини
Однак людина зумiла використовувати аспегрилли й у своïх цiлях. У
Японiï за допомогою одного з аспергиллов роблять рисову горiлку
— саке. Ïжу багатьох народiв Далекого Сходу, наприклад
жителiв Китаю, В'єтнаму, Кореï, неможливо представити без
постiйноï приправи — соєвого соусу.
“Закваскою” цього продукту є один з аспергиллов. До
недосконалих грибiв ставляться бiльшiсть ґрунтових грибiв. Густою
мережею пронизують вони шар ґрунту, будь те ґрунт тундри
тайги або пустелi. Так само до недосконалих грибiв ставляться гриби-
хижаки, “охотящиеся” на ґрунтових хробакiв. Є
серед недосконалих грибiв i небезпечних паразитiв рослин i тварин.
Наприклад, гриб, що викликає стригучий лишай у деяких тварин i
людини. Самою дурною славою з недосконалих грибiв користується
гриб рисовий гельминтоспорий, що викликав масову загибель посiвiв рису в
Iндiï в 1943 р. Це нещастя привело до найсильнiшого голоду.
Iндiйський фахiвець iз грибiв, спрямований у постраждалi провiнцiï
для вивчення причин нещастя, розповiдав, що на всьому шляху його
поïздки протягом сотень кiлометрiв уздовж дороги лежали мертвi або
вмираючi люди
Вiд опису катастрофiчного впливу, що гриби iнодi можуть робити на життя
людини, повернемося до систематики цих iстот
Задамося питанням: чи можуть гриби активно рухатися? Якщо не вважати
слизовикiв ((миксомицети) — гриби на вид схожi на звичайнi, але
вони постiйно ведуть бiй мiж собою, не на життя, а на смерть, i до того
ж по^-особливому розмножуються), хочеться вiдповiсти “нi”.
Це вiрно, але не зовсiм. Суперечки й половi клiтки бiльше простих грибiв
можуть мати жгутики й здатнi з ïхньою допомогою плавати. Моторнi
гриби (хоча б i одноклiтиннi) — явище досить фантастичне. Але така
рухливiсть зберiгається тiльки в найпростiших грибiв, наприклад у
класу оомицетов, до якого належить знаменита фiтофтора (клас грибiв-
паразитiв) . До цього ж класу ставиться сапролегния , що вражає
риб i розростається на них на подобу вати
У класу сумчастих грибiв, у який входить приблизно третина всього
грибного царства, слiдiв такоï рухливостi суперечка й половi клiтки
вже не залишається. До сумчастих грибiв ставляться всiм вiдомi
зморшки, рядки, трюфелi, бiльшiсть дрiжджiв, багато паразитiв —
рiжки, мучнисторосяние гриби. У результатi полового процесу в них
утвориться “мiшечок” звичайно з вiсьма суперечками-сумками.
Звiдси i ïхня назва. Iз чим можна зрiвняти цю сумку? Уявимо собi
довгу повiтряну кульку, набита “мячиками для пiнг-понгу”
— суперечками. Сумка (”кулька”) може лопнути, i
суперечки (”мячики”) далеко вiдлетять вiд ïï
(iнодi на пiвметра). У кожного гриба тисячi й мiльйони сумок. Сумчастий
гриб нейроспора став одним з улюблених об'єктiв дослiджень
генетикiв поряд iз плодовою мухою дрозофiлою
А куди ж ставляться знайомi всiм бiлi гриби, пiдберезники ,
красноголовцi , сироïжки, печерицi, дубовик, моховик, сатанинський
гриб та iншi, iншi, iншi? До ще одному настiльки ж великому грибному
класу — класу базидиомицетов. У них у результатi полового процесу
утворяться не сумки, а базидии iз суперечками. Базидию можна зрiвняти з
надутою рукавичкою iз двома — чотирма пальцями. На кiнчиках
“пальцiв” прикрiпленi суперечки, якi, дозрiвши, вiд
“рукавички” вiдриваються
У природi зустрiчаються також i такi гриби, як вигадливi гриби .
Нiмецькi вченi назвали ïх ” грибами-квiтами”. Деякi
червонi й мають вигляд венецiанських кубкiв на тонких нiжках; iншi були
схожi на бiльшi гладкi кулi зi смоли або лави — чорнi й твердi,
вони покривали майже всю поверхню прогнилих колод
У лiс за корисними наростами
Змiст коштовних речовин у губцi майже не залежить вiд пори року. I все-
таки кращою порою для збору вважається весна, коли змiст у губцi
бiологiчно активних речовин досягає максимуму. Та й збирати губку
в цю пору року зручно: снiг у лiсi вже зiйшов, а листя на деревах ще
немає. Тодi темнi нарости особливо помiтнi на бiлих стовбурах
берiз. Але не у всiх березових лiсах i гаях росте губка. Буває й
так: попадаєш у вiдмiннi березняки, виходиш його уздовж i поперек,
а жодного наросту губки не знайдеш. Але є березняки, де чи ледве
не на кожному деревi видний заповiтний нарiст
Губка звичайно утвориться на старих, але завжди здорових березах, на
дiлянках, де порушена кора — блискавкою або морозом. В
“ранах, що зажили,” буває по кiлька наростiв. Треба
пам'ятати, що збирають тiльки твердi синювато-чорнi або темно-бурi
нарости. Iнодi, особливо на нижнiй частинi стовбура в корiнь
зустрiчаються великi, але пухкi, що подвергнулись руйнуванню нарости.
Вони легко лупляться й кришаться. Така губка позбавлена коштовних
властивостей i збирати ïï не треба.
Принесенi з лiсу нарости губки рубають на шматочки розмiром приблизно 6
див у поперечнику, щоб вони швидко висохнули, не заплiснявiвши
Висушенi шматки губки потрiбно оберiгати вiд вогкостi й зберiгати в
сухому, добре провiтрюваному примiщеннi в ящиках або матер'яних
мiшечках. Вiдвологла губка легко плiснявiє й стає
негiдноï до вживання. Якщо дотримувати всi правила заготiвлi й
умови зберiгання, то вийде кондицiйна сировина, у якому коштовнi якостi
зберiгаються бiльше 2-х лiт
Губкою можна лiкувати захворювання верхнiх дихальних шляхiв
И смачна, i цiлюща
У природi є ще один прекрасний гриб — це гриб губка
Iнодi можна побачити на березовому пнi сiмейство вешонки звичайноï.
Гриби ростуть скученно, але не заважають один одному. Елегантнi ясно-
жовтi капелюшки сидiли на тонких вигнутих нiжках. Дивно, гриби ростуть
на видному мiсцi, i ïх нiхто не зiрвав. Видно, уважають поганками
Вешонки — однi iз самих популярних грибiв у Башкирiï. Гриби
з'являються в червнi й у теплу погоду тримаються до вересня. Капелюшок
вешонки iнодi досягає 17 див у дiаметрi. У молодого гриба вона
опукла, а в старого — ексцентрично- воронковидная. Нiжка у вешонок
звичайно бiчна, коротка, тверда, непридатна для вживання в ïжу.
Вешонки — лiсовi хамелеони. Спочатку ïхнiй колiр буруватий,
потiм попелясто-сiрий i в старостi — жовтуватий. У Башкирiï
найчастiше вешонку збирають на в'язах по пнях i стовбурам, особливо
багато цього гриба в червнi й липнi
Вешонка може рости також на липi, дубi й березi. Нерiдко, щоб дiстати
вешонку, що росте на висотi бiля 3-х метрiв над поверхнею ґрунту,
доводиться залазити на дерево. Вешонки звичайно використовуються для
готування супiв i смаження, багато господарок готовлять iз ними пельменi
Цей вид вешонки звичайноï має латинська назва плевротус
пульмарис, що означає “вешонка бiла”. Є iнший
вид вешонки звичайноï — плевротус остреатус , тобто
“вешонка устрична”. У росiйських гурманiв цей гриб
уважається делiкатесним — з нього можна приготувати близько
70 блюд
Воднi або спиртовi екстракти, приготовленi iз плодових тiл вешонки,
лiкарi широко використовують для профiлактики гiпертонiï, деяких
видiв злоякiсних пухлин, тромбофлебiту, астеросклеро
за й iнших хвороб, викликаних неправильним, занадто борошнистим або
жирним харчуванням. До того ж вешонка захищає людину вiд
несприятливого екологiчного впливу, допомагаючи виводити з органiзму
радiонуклiди й важкi метали
От його “портрет”: Капелюшок у вешонки розмiщена на нiжцi
збоку. Ïï дiаметр вiд 5 до 12 див . Колiр сiро-буруватий, сiро-
жовтуватий або майже бiлий. Пластинки бiлi. Селиться вешонка звичайно на
пнях, стовбурах вiдмерлих дерев, труску й утворить iнодi
“кущi” iз плодових тiл
На Кавказi й у Середнiй Азiï вешонку звичайно називають чинариком,
тому що найчастiше вона росте на стовбурах схiдного платана або чинари.
На Нижнє Поволжя й у Казахстанi можна знайти ще одного родича
вешонки. Там росте вешонка степова, називана також степовим бiлим
грибом. Степова вешонка волiє селиться на корiннях i в пiдставах
вiдмерлих стебел зонтичних рослин синеголовика й ферули
Чайним грибом можна лiкувати захворювання верхнiх дихальних шляхiв