Клас iнфузорiй

Представники класу iнфузорiй ( Infusoria або Ciliata ) мають
органелли пересування реснички, звичайно в большо м числi. Так, у
туфельки ( Paramecium caudatum ) число ресничек бiльше 2000. Реснички
(як i жгутики) являють собою спецiальнi складно влаштованi
цитоплазматические вирости . Тiло iнфузорiй покрите оболонкою,
пронизаноï дрiбнiй шими порами, через якi виходять реснички.
У тип iнфузорiй поєднують найбiльше високо органiзованих
найпростiших. Вони вершина досягнень, зроблений них еволюцiєю в
цьому подцарстве. Iнфузорiï ведуть свободн об плаваючий або
прикрiплений спосiб життя. Живуть як
у прiсних, так i в солоних водах. Серед iнфузорiй багато симбионитов i
мало паразитичних форм
Досить серед iнфузорiй i паразитiв беспозвоноч них i хребетних тварин
(включаючи людини). Дуже мног про паразитичнi в особливому вiддiлi
шлунка жуйних копитних — врубце.
У всiх iнфузорiй не менш двох ядер. Велике ядро регулює всi
життєвi процеси. Маленьке ядро вiдiграє основну роль у
половому процесi
Розмножуються iнфузорiï розподiлом (поперек осi тiла) . Крiм того,
у них переодически вiдбувається пiдлоговий процес —
кон'югацiя . Iнфузорiя туфелька дiлиться щодня,
деякi iншi — кiлька разiв у добу, а сурмач — раз
у кiлька днiв
Ïжа в тiло тварини попадає через клiтинний рот, куди вона
заганяється рухом ресничек; на днi глотки обра зуются травнi
вакуолi . Неперетравленi остатк i виводяться назовнi.
Багато iнфузорiй харчуються тiльки бактерiями, iншi ж — хижаки.
Наприклад, самi небезпечнi вороги туфельки —
iнфузорiï дидинии. Вони менше ïï, але нападаючи вдвох або
вчотирьох, з усiх бокiв оточують туфельку i вбивають
ïï , викидаючи iз глотки, немов спис, особливу паличку
. Деякi дидинии з'ïдають у добу до 12 туфельок.
Органелли видiлення iнфузорiй являють собою двi скорочувальнi
вакуолi; за 30 мiнут вони виводять iз iнфузорiï кiлькiсть води
рiвне обсягу всього неï тiла
Крiм свободноживущих, зустрiчаються також паразитичнi iнфузорiï
Балантидий
Паразит товстоï кишки людини — велика iнфузорiя балантидий
( Balantidium coli ). Поширена повсюдно. Утворить цисту.
Зараження вiдбувається при проковтуваннi цисти. Головним джерелом
зараження людини є свиня, для якого ця iнфузорiя нешкiдлива.
Часто, очевидно, балантидий нешкiдливий i для людини. Довжина органiзм а
становить вiд 30 до 200 мк, ширина 20-70 мк; iнфузорiя визи -вает
утворення виразок на кишковiй стiнцi, що супроводжує ся
симптоматикою, характерноï також для амебноï дизентери й
(кривавий понос).
Захворювання, викликуване балантидиумом, називається
балантидiазом .

Клас саркодових
Представники класу саркодових, або корененiжок ( Sarcodina або
Rhizopoda ), рухаються за допомогою ложно нiжок — псевдоподобий.
Клас включає рiзноманiтних водних одноклiтинних: амеб,
солнечников, лучевиков. Серед амеб, крiм форм, що не мають кiстяка або
раковинки, зустрiчаються види, имеющи е будиночок
Бiльшiсть саркодових є мешканцями морiв, є також
прiсноводнi, живучi впочве.
Саркодовие характеризуються непостiйною формою тiла . Подих
здiйснюється всiєю його поверхнею. Харчування —
гетеротрофне. Розмноження — безстатеве, iснує також половою
процес Амеба
Амеба живе в прiсних водах. Форма тiла — непосто янная.
Робить дуже повiльнi (13 мм/година) перемiщення . Рухається за
допомогою ложноножек, тiло перетiкає з однiєï частини в
iншу: те стискуючись у круглу грудочку, те раскиди вая в сторони мови-
нiжки.
Ложноножки служать i для захоплення ïжi. У процесi харчуваннi тiло
амеби обтiкає харчовi частки з усiх бокiв, i вони виявляються
усерединi цитоплазми. Виникає травна вакуоль. Такий спосiб
харчування називається фабититозом .
Харчування становлять бактерiï, одноклiтиннi водоростi, дрiбнi
найпростiшi. Розчиненi речовини з навколишнього середовища поглинаються
шляхом пиноцитоза .
У тiлi амеби є скорочувальна або пульсуючоï вакуоль.
Ïï функцiя складається в регуляцiï осмотического
тиску усерединi тiла найпростiшого
Розмноження — безстатеве, шляхом мiтозу з последующи м
розподiлом тiла амеби на два
Найбiльше значення в медицинi мають амеби роду Entamoeba ,
живучоï в травному трактi людини .
До них ставиться амеба дизентерiйна або гистолитическая .

Дизентерiйна амеба
Дизентерiйна амеба — постiйний паразит людини, збуджує
амебiаз. Може утворювати цисти в товстiй кишцi людини. Ïхнiй
дiаметр 8 — 15 мк. Вона викликає появу виразок у товстому
кишечнику. Ця амеба викликає захворювання схоже на дизентерiю. У
несприятливих умовах — амебацистит .
Висновок
Можна вiдзначити, що завдяки успiхам медикiв i био балок стали вiдомi
способи лiкування й профiлактики багатьох хвороб, причиною яких є
найпростiшi пари зити. Розроблено новi препарати й методики, заснованi
на результатах дослiдження цих найпростiших; шанс на виздо ровление
одержали хворi, лiкування яких ранiше було проблематично або взагалi
неможливо.
Продовження дослiджень у данiй областi, як фун даментальних, так i
прикладних, вiдкриває новi перспек тиви збiльшення кiлькостi
хвороб що пiддаються излече нию, а також полiпшенню вже наявних способiв
терапiï вiдомих паразитарних захворювань

Список лiтератури

Акимушкин И.И. Мир тварин: Безхребетнi. Копалини тварини. — М.:
Думка, 1998. — 382 з.
Карузина И.П. Бiологiя . — М.: Медицина, 1972 — 352 с.
Популярна медична енциклопедiя. Гл. ред. В.И. Покровський — 3-е
изд. — В одному томi. — М.: Радянська енциклопедiя, 1991
— 688 з.
Шахмирданов А.З. Курс лекцiй, прочитаний у ММУ 30 [на правах рукопису]
2000 р.