Клас iнфузорiй

Представники класу iнфузорiй ( Infusoria або Ciliata ) мають органелли пересування реснички, звичайно в большо м числi. Так, у туфельки ( Paramecium caudatum ) число ресничек бiльше 2000. Реснички (як i жгутики) являють собою спецiальнi складно влаштованi цитоплазматические вирости . Тiло iнфузорiй покрите оболонкою, пронизаноï дрiбнiй шими порами, через якi виходять реснички.
У тип iнфузорiй поєднують найбiльше високо органiзованих найпростiших. Вони вершина досягнень, зроблений них еволюцiєю в цьому подцарстве. Iнфузорiï ведуть свободн об плаваючий або прикрiплений спосiб життя. Живуть як
у прiсних, так i в солоних водах. Серед iнфузорiй багато симбионитов i мало паразитичних форм
Досить серед iнфузорiй i паразитiв беспозвоноч них i хребетних тварин (включаючи людини). Дуже мног про паразитичнi в особливому вiддiлi шлунка жуйних копитних — врубце.
У всiх iнфузорiй не менш двох ядер. Велике ядро регулює всi життєвi процеси. Маленьке ядро вiдiграє основну роль у половому процесi
Розмножуються iнфузорiï розподiлом (поперек осi тiла) . Крiм того, у них переодически вiдбувається пiдлоговий процес — кон'югацiя . Iнфузорiя туфелька дiлиться щодня, деякi iншi — кiлька разiв у добу, а сурмач — раз
у кiлька днiв
Ïжа в тiло тварини попадає через клiтинний рот, куди вона заганяється рухом ресничек; на днi глотки обра зуются травнi вакуолi . Неперетравленi остатк i виводяться назовнi.
Багато iнфузорiй харчуються тiльки бактерiями, iншi ж — хижаки. Наприклад, самi небезпечнi вороги туфельки — iнфузорiï дидинии. Вони менше ïï, але нападаючи вдвох або вчотирьох, з усiх бокiв оточують туфельку i вбивають ïï , викидаючи iз глотки, немов спис, особливу паличку . Деякi дидинии з'ïдають у добу до 12 туфельок.
Органелли видiлення iнфузорiй являють собою двi скорочувальнi вакуолi; за 30 мiнут вони виводять iз iнфузорiï кiлькiсть води рiвне обсягу всього неï тiла
Крiм свободноживущих, зустрiчаються також паразитичнi iнфузорiï
Балантидий
Паразит товстоï кишки людини — велика iнфузорiя балантидий ( Balantidium coli ). Поширена повсюдно. Утворить цисту. Зараження вiдбувається при проковтуваннi цисти. Головним джерелом зараження людини є свиня, для якого ця iнфузорiя нешкiдлива. Часто, очевидно, балантидий нешкiдливий i для людини. Довжина органiзм а становить вiд 30 до 200 мк, ширина 20-70 мк; iнфузорiя визи -вает утворення виразок на кишковiй стiнцi, що супроводжує ся симптоматикою, характерноï також для амебноï дизентери й (кривавий понос).
Захворювання, викликуване балантидиумом, називається балантидiазом .

Клас саркодових
Представники класу саркодових, або корененiжок ( Sarcodina або Rhizopoda ), рухаються за допомогою ложно нiжок — псевдоподобий.
Клас включає рiзноманiтних водних одноклiтинних: амеб, солнечников, лучевиков. Серед амеб, крiм форм, що не мають кiстяка або раковинки, зустрiчаються види, имеющи е будиночок
Бiльшiсть саркодових є мешканцями морiв, є також прiсноводнi, живучi впочве.
Саркодовие характеризуються непостiйною формою тiла . Подих здiйснюється всiєю його поверхнею. Харчування — гетеротрофне. Розмноження — безстатеве, iснує також половою процес Амеба
Амеба живе в прiсних водах. Форма тiла — непосто янная. Робить дуже повiльнi (13 мм/година) перемiщення . Рухається за допомогою ложноножек, тiло перетiкає з однiєï частини в iншу: те стискуючись у круглу грудочку, те раскиди вая в сторони мови- нiжки.
Ложноножки служать i для захоплення ïжi. У процесi харчуваннi тiло амеби обтiкає харчовi частки з усiх бокiв, i вони виявляються усерединi цитоплазми. Виникає травна вакуоль. Такий спосiб харчування називається фабититозом . Харчування становлять бактерiï, одноклiтиннi водоростi, дрiбнi найпростiшi. Розчиненi речовини з навколишнього середовища поглинаються шляхом пиноцитоза .
У тiлi амеби є скорочувальна або пульсуючоï вакуоль. Ïï функцiя складається в регуляцiï осмотического тиску усерединi тiла найпростiшого
Розмноження — безстатеве, шляхом мiтозу з последующи м розподiлом тiла амеби на два
Найбiльше значення в медицинi мають амеби роду Entamoeba , живучоï в травному трактi людини .
До них ставиться амеба дизентерiйна або гистолитическая .

Дизентерiйна амеба
Дизентерiйна амеба — постiйний паразит людини, збуджує амебiаз. Може утворювати цисти в товстiй кишцi людини. Ïхнiй дiаметр 8 — 15 мк. Вона викликає появу виразок у товстому кишечнику. Ця амеба викликає захворювання схоже на дизентерiю. У несприятливих умовах — амебацистит .
Висновок
Можна вiдзначити, що завдяки успiхам медикiв i био балок стали вiдомi способи лiкування й профiлактики багатьох хвороб, причиною яких є найпростiшi пари зити. Розроблено новi препарати й методики, заснованi на результатах дослiдження цих найпростiших; шанс на виздо ровление одержали хворi, лiкування яких ранiше було проблематично або взагалi неможливо.
Продовження дослiджень у данiй областi, як фун даментальних, так i прикладних, вiдкриває новi перспек тиви збiльшення кiлькостi хвороб що пiддаються излече нию, а також полiпшенню вже наявних способiв терапiï вiдомих паразитарних захворювань

Список лiтератури

Акимушкин И.И. Мир тварин: Безхребетнi. Копалини тварини. — М.: Думка, 1998. — 382 з.
Карузина И.П. Бiологiя . — М.: Медицина, 1972 — 352 с.
Популярна медична енциклопедiя. Гл. ред. В.И. Покровський — 3-е изд. — В одному томi. — М.: Радянська енциклопедiя, 1991 — 688 з.
Шахмирданов А.З. Курс лекцiй, прочитаний у ММУ 30 [на правах рукопису] 2000 р.