Короткий переказ роману Кожний умирає поодинцi
У своєму останньому романi — Кожний умирає поодинцi(1947) — Фаллада зобразив Нiмеччину 1939-1943 р., тобто того
рокiв, коли йшла друга свiтова вiйна , розв'язана гiтлерiвцями. Ирямо,
без яких-небудь натякiв i iносказань, письменник викриває фашизм
iз його системою залякування й репресiй, з його полiтикою вiйни й
насильства. У романi створена галерея сатиричних образiв нацистських
бонз, гестаповцiв, чиновникiв, жорстоких, жадiбних, боягузливих, —
цих злочинцiв, що заохочують гiтлерiвською державою до погромiв i
вбивств.
Фаллада засуджує тих своïх спiввiтчизникiв, хто з боягузтва
й егоïзму обрав для себе в тi роки позицiю обивательського
невтручання, що змiцнювала впевненiсть гiтлерiвцiв у своïй
безкарностi. Письменник затверджує необхiднiсть боротьби з
фашизмом. Вiн обирає тепер своïми героями людей, що знайшли в
собi сили для боротьби. Героï роману — робiтник Отто
Квангель i його дружина Ганна — довгi роки трималися осторонь вiд
полiтики, зайнятi сiмейними турботами. Але загибель на фронтi
єдиного сина будить у них прагнення дiяти. Не будучи зв'язаними нi
з якою антифашистською органiзацiєю, вони на свiй страх i ризик
починають поширювати написанi вiд руки антифашистськi листiвки, хоча
знають, що це загрожує ïм смертю.
Простi люди, ще вчора аполiтичн i пасивнi, стають справжнiми героями,
що проявляють перед особою фашистських катiв висока мужнiсть. Матерiалом
для цiєï книги, що стала заповiтом Фаллади, послужили реальнi
подiï, про якi письменник довiдався з архiвiв гестапо. Пiсля
розгрому гiтлеризму до цих архiвiв став можливий доступ, i в них
виявилися документи, що свiдчать про боротьбу пiдпiльних антифашистських
груп усерединi краïни. Фаллада звернувся до цих документiв за
порадою Иоганнеса Бехера, поета-комунiста, що очолив в 1945 р. роботу з
будiвництва гуманiстичноï культури в схiднiй частинi Нiмеччини,
тiльки що звiльненоï вiд фашизму.
Ганс Фаллада був вражений тим, що йому вiдкрилося, — адже вiн i
не пiдозрював про дiяльностi пiдпiльникiв. Те, що вiн тепер довiдався,
вносило iстотнi корективи в його подання про так званих маленьких людей,
про те, що таке зла й добра людина, i вiн багато в чому по-новому сказав
про це в романi.
