Своєрiднiсть японського екзистенцiалiзму в романi Кобо Абэ Жiнка в пiсках

Один раз у серпнi людин вiдправляється в триденну вiдпустку, щоб
поповнити свою колекцiю комах рiдкими видами, якi водяться в пiсках. Вiн
добирається на поïздi до станцiï S, пересаджується
на автобус i, зiйшовши на кiнцевiй зупинцi, iде далi пiшки. Вiн мине
село i йде пiщаною дорогою убiк моря. Дорога стає всi крутiше, i
навкруги вже не видно нiчого, крiм пiску. Людина мiркує про пiсок:
цiкавлячись комахами, якi в ньому водяться, вiн вивчав i лiтературу про
пiсок i переконався в тiм, що пiсок — дуже цiкаве явище
Продовжуючи шлях, вiн раптом виявляється в краю пiщаноï ями,
на днi якоï коштує халупа. Вiн бачить старого й запитує
його, де тут можна переночувати. Старий, з'ясувавши попередньо, що
приïжджий — учитель за професiєю. а не iнспектор iз
префектури, приводить його до однiєï з ям. Чоловiк
спускається туди по мотузковим сходам. Його привiтно
зустрiчає молода жiнка — господарка вбогоï халупи. Вона
годує й напуває гостя, але на питання, чи не можна вимитися,
вiдповiдає, що воду привезуть тiльки пiслязавтра. Чоловiк
упевнений, що пiслязавтра його вже тут не буде. Хiба? —
дивується жiнка
Халупа потопає в пiску, пiсок проникає всюди, i жiнка
тримає над головою чоловiка паперовий парасоль, коли той
ïсть, щоб пiсок не потрапив у ïжу, але пiсок однаково
вiдчувається в ротi, скрипить на зубах, просочуючись потiм, пiсок
налипає на тiло. Жiнка розповiдає, що пiд час торiшнього
тайфуну ïï чоловiка й дочка засипало пiском, так що тепер вона
зовсiм одна. Ночами ïй доводиться вiдгрiбати пiсок, щоб будинок не
засипало. Нагорi знають, що в ïï будинку з'явився чоловiк:
ïй спускають на мотузцi ще одну лопату й бiдони. Чоловiк усе ще
нiчого не розумiє…
Жiнка збирає пiсок у бiдони, висипає його бiля того мiсця,
де висить мотузковi сходи, потiм спускають кошика, i бiдони пiднiмаються
нагору. Вiдгрiбати пiсок легше вночi, коли вiн вологий, удень вiн такий
сухий, що вiдразу обвалюється. Чоловiк допомагає жiнцi.
Жiнка пояснює чоловiковi, що пiсок не вiдпочиває й не
дає вiдпочинку. Чоловiк обурений: виходить, жителi села живуть
тiльки для того, щоб вiдгрiбати пiсок. На його думку, так жити
безглуздо, цей спосiб життя, вибраний добровiльно, не викликає в
ньому навiть спiвчуття. Вiн довго не в силах заснути, думаючи про пiсок
i чуючи, як жiнка продовжує вiдгрiбати його. Прокинувшись, вiн
виявляє, що жiнка спить у вогнища зовсiм оголена, обернувши особу
рушником, щоб захиститися вiд пiску
Чоловiк хоче непомiтно пiти, але бачить, що мотузковi сходи зникли: тi,
хто приходили вночi пiднiмати пiсок, вiднесли неï. Чоловiк
почуває себе в пастцi. Йому здається, що просто вiдбулася
якась помилка
Чоловiк починає копати, але пiсок вiдразу обсипає, чоловiк
продовжує копати — i раптово вниз спрямовується лавина
пiску, що придавлює його. Вiн непритомнiє. Жiнка
доглядає за ним: iмовiрно, вiн занедужав тому, що довго працював
пiд прямими сонячними променями. Вiн перебуває в ямi вже тиждень,
напевно, товаришi по службi подали заяву про його розшук. Вiн
уявляє собi, як вони обговорюють, куди вiн мiг зникнути. Чоловiк
причиняється важко хворим: вiн хоче, щоб i жiнка, i тi, хто
засадили його в цю яму, упевнилися, нарештi, що вiн для них — не
помiчник, а тягар, i самi постаралися вiд нього позбутися. Вiн нiяк не
може зрозумiти сенс життя жiнки. Вiн говорить ïй про те, як
приємно гуляти, але вона не бачить у цьому радостi: без справи
ходити — тiльки зрячи утомлюватися…
Чоловiк вирiшує зробити ще одну спробу вибратися з ями. Уночi,
коли жiнка вiдгрiбає пiсок, вiн зненацька накидається на
неï й зв'язує. Коли приходять люди з кошиками й спускають у
яму мотузку, чоловiк хапається за неï й вимагає, щоб
його пiдняли, якщо хочуть допомогти жiнцi. Вони починають пiднiмати
його, але незабаром вiдпускають мотузку, i вiн падає на дно ями, а
вони тим часом висмикують мотузку в нього з рук i йдуть У яму спускають
пакет iз трьома пачками сигарет i сулiя з горiлкою. Чоловiк
сподiвається, що це стан швидкого звiльнення. Однак жiнка
пояснює йому, що всiм чоловiкам раз у тиждень видається
тютюн i горiлка. Чоловiк любопитствует, чи не забрiдали в село такi, як
вiн, що заблудилися на своєму шляху. Жiнка розповiдає, що
кiлька людей випадково потрапили в село, один незабаром умер, iншоï
живе дотепер, утекти нiкому не вдалося. Я стану першим! — говорить
чоловiк. Заглянувши в бак, чоловiк бачить, що скiнчилася вода. Вiн
розумiє: ïï не привезли, щоб зломити його опiр; мучення
жiнки нiкого не хвилюють. Чоловiк звiльняє жiнку вiд пута з
умовою, що без його дозволу вона не вiзьме в руки лопату
Вiн вистачає лопату й ударяє об стiну: вiн хоче зруйнувати
будинок, щоб змайструвати з уламкiв сходи. Бачачи, що стiна гнила
(виявилося, що жiнка була права, коли говорила, що пiсок гноïть
дерево), вiн вирiшує використати для цiєï мети не
дошки, а поперечнi балки. Жiнка повисає в нього на руцi й
намагається вирвати лопату. Боротьба за лопату кiнчається
любовною сценою. Чоловiк розумiє: ворожнеча з жiнкою марна, вiн
може домогтися чого-небудь тiльки по^-гарному. Вiн просить ïï
зв'язатися з тими, хто привозить воду, i сказати, щоб ïм негайно
ïï доставили. Жiнка вiдповiдає, що, як тiльки вони
почнуть працювати, нагорi про це довiдаються — з пожежноï
вишки завжди хто-небудь дивиться в бiнокль, — i тодi ïм
вiдразу привезуть воду. Чоловiк береться за лопату. Коли ïм
спускають цебро з водою, вiн говорить старому, що коштує нагорi,
що його товаришi по службi оголосять розшук i тодi тим, хто насильно
втримує його тут, не поздоровится. Але старий заперечує, що
раз його не знайшли за десять днiв, то не знайдуть i надалi. Чоловiк
обiцяє свою допомогу в тiм, щоб полегшити положення мiсцевих
жителiв, у нього є зв'язку, i вiн може почати кампанiю в пресi,
але його слова не роблять нiякого враження, старий iде, не дослухавши
У вiльний час чоловiк нишком робить мотузку. Закiнчивши ïï,
вiн прикрiплює до неï замiсть гака ножицi й надвечiр, коли
жiнка вiдсипається перед нiчною роботою, закидає мотузку на
мiшки, якi служать шкiвом при спуску цебер з водою й пiдйомi кошикiв з
пiском. Ножицi впиваються в мiшок, i чоловiковi вдається вибратися
з ями. Це вiдбувається на сорок шостий день його висновку. Щоб
його не заметали з пожежноï вишки, вiн вирiшує сховатися й
почекати до заходу сонця. Як тiльки сонце зайде, йому потрiбно швидко
пройти через село — до того, як переносники кошикiв з пiском
приступляться кработе.
Чоловiк збивається з дороги: думаючи, що минув село, воно
зненацька виявляє ïï перед собою. Вiн у страху бiжить
через село. За ним мчаться собаки. Щоб захиститися вiд них, чоловiк
вертить над головою мотузку з ножицями на кiнцi й зачiпає
випадково, що пiдкрутилися дiтей
У погоню за чоловiком спрямовуються жителi села. Ноги його раптом
тяжчають i починають погодити в пiску. Поринувши в пiсок майже до
стегон, вiн благає переслiдувачiв урятувати його. Троє
чоловiкiв, прикрiпивши до пiдошов дошки, наближаються до нього й
починають вiдкопувати довкола нього пiсок. Витягшись його, вони оселяють
його назад у яму. Усе, що було ранiше, починає здаватися йому
давньою давниною
Наступає жовтень. Жiнка низає намиста й збирає грошi
для першого внеску за приймач. Чоловiк спорудив невеликий полог з
полиэтилена, щоб пiд час сну на них не сипався пiсок, i придумав
пристосування для варiння риби в гарячому пiску. Вiн перестає
читати газети й незабаром забуває про ïхнє iснування.
Жiнка розповiдає, що жителi села таємно продають пiсок на
будiвництво за пiвцiни. Чоловiк обурюється: адже коли фундамент
або гребля розваляться, кому полегшає вiд того, що пiсок був
дешевий або навiть даровою. Вiн пробує домовитися з переносниками
пiску про прогулянку, тi замiсть вимагають, щоб вiн у них на очах
зайнявся з жiнкою любов'ю. Жiнка вiдмовляється робити це при
свiдках, але чоловiковi так хочеться вибратися з ями, що вiн
накидається на неï й намагається зґвалтувати.
Жiнка пручається. Чоловiк просить ïï хоча б прикинутися,
але вона з несподiваною силою б'є його.
Чоловiк зауважує, що на днi барила, що вiн хотiв використати як
принаду для ворон, скапливается вода. Вiн знову й знову мiркує про
властивостi пiску. Пiсля довгоï жорстокоï зими приходить
весна, У будинку з'являється приймач. Наприкiнцi березня жiнка
почуває, що вагiтно, але через два мiсяцi в неï
трапляється викидень. Ïï вiдвозять у лiкарню. Мотузка,
на якiй неï пiднiмають iз ями, залишається висiти. Чоловiк
пiднiмається наверх, дивиться вслiд пiкапу, що вiдвозить жiнку.
Вiн зауважує, що в ямi в зробленому ïм пристроï для
збори води вiдiйшла планка, i поспiшає спуститися, щоб виправити
поломку. Мотузковi сходи в його розпорядженнi, так що немає
потреби поспiшати спобегом.
Через сiм рокiв пiсля зникнення чоловiка з'являється оголошення
про його розшук, а оскiльки на нього нiхто не вiдгукується, ще
через пiвроку суд видає постанову вважати його померлим