Короткий виклад змiсту роману Грiна Суть справи

Дiя вiдбувається в 1942 р. у Захiднiй Африцi, у безiменнiй
британськiй колонiï. Головний герой — заступник начальника
полiцiï столичного мiста майор Генрi Скоби, людина непiдкупно
чесний i тому сливущий невдахою. Начальник полiцiï збирається
подати у вiдставку, але Скоби, для якого було б логiчно стати його
спадкоємцем, на цю посаду не призначають, а збираються надiслати
бiльше молодоï й енергiйноï людини
Дружина Скоби Луïза засмучена й розчарована. Вона просить чоловiка
подати у вiдставку й виïхати з нею в Пiвденну Африку, але той
вiдмовляється — вiн занадто звик до цих мiсць i до того ж не
нагромадив досить засобiв для переïзду. День у день дружина
стає всi раздражительнее, i Скоби усе важче ïï виносити.
До того ж за Луïзою починає доглядати новий бухгалтер
Об'єднаноï африканськоï компанiï УИЛСОН (насправдi,
як з'ясовується пiзнiше, секретний агент, покликаний перешкодити
незаконному вивозу iз краïни промислових алмазiв). Скоби судорожно
намагається змiркувати, де ж роздобути грошей, навiть iде в банк,
розраховуючи одержати там кредит, але керуючий Робинсон вiдмовляє
йому
Зненацька стає вiдомо, що в маленькому мiстечку в глибинi
краïни зробив самогубство молодий окружний комiсар на прiзвище
Пембертон. Скоби виïжджає на мiсце подiï й
довiдається, що Пембертон заборгував велику суму сирiйцевi Юсефу.
Майор доходить висновку, що сирiєць використав цей борг для
шантажу, намагаючись змусити Пембертона сприяти переправлянню
контрабанди. У розмовi зi Скоби Юсеф натякає на несприятливi
життєвi обставини майора й пропонує йому свою дружбу
У приступi малярiï Скоби сниться сон, де пiдпис Дикки пiд
передсмертною запискою Пембертона дивним образом зливається iз
прiзвиськом Тикки, що дала Скоби дружина, i загибель
двадцатишестилетнего окружного комiсара мiстечка Бамби стає як би
прологом до подальшоï долi головного героя
Все що происшли змушує Скоби вперше змiнити своïм принципам i
зайняти в Юсефа грошi пiд вiдсотки, щоб вiдправити дружину в Пiвденну
Африку. У такий спосiб вiн попадає в залежнiсть вiд сирiйця, але
той не квапиться звертатися до Скоби за допомогою у своïх справах.
Навпроти, вiн сам пропонує допомогу — у надiï позбутися
вiд конкурента, католик^-католика-сирiйця-католика Таллита, Юсеф
пiдкладає в зоб папуги, що належить двоюрiдному братовi, що
вiдправляється за кордон, Таллита, алмази, а потiм доносить про
цьому Скоби. Алмази знаходять, але Таллит висуває обвинувачення,
начебто Юсеф дав Скоби хабар. Почуваючи себе нiяково тому, що попросив у
борг, Скоби проте вiдкидає обвинувачення, хоча пiзнiше для
очищення совiстi повiдомляє начальниковi полiцiï про угоду
Сюсефом.
Незабаром пiсля вiд'ïзду Луïзи в море рятують пасажирiв
затонулого судна, якi сорок днiв у шлюпках перебували у вiдкритому морi.
Скоби є присутнiм при ïхньому висадженнi на берег. Всi
врятованi сильно виснаженi, багато хто хворi. На очах Скоби вмирає
дiвчинка, нагадуючи йому про смертi власноï дев'ятирiчноï
дочки. Серед урятованих перебуває молода жiнка Элен Ролт, що
втратила пiд час аварiï корабля чоловiка, з яким прожила всього
мiсяць. Испитивающий гостру жалiсть до всiм слабким i беззахисним, Скоби
особливо схвильований тим, як по-детски зворушливо стискає вона
альбом для марок, немов у ньому може знайти порятунок. З жалостi
виростає нiжнiсть, з нiжностi — любовний зв'язок, хоча мiж
ним i Элен рiзниця в тридцять рокiв. Так починається нескiнченний
ланцюг неправди, що приводить героя до загибелi. Тим часом над його
головою згущаються хмари: УИЛСОН, що запiдозрила його в таємних
справах з Юсефом, на довершення до всього стає свiдком того, як
Скоби о другiй годинi ночi виходить iз будинку Элен. Симпатiя до дружини
Скоби й професiйний борг змушують його встановити стеження за майором
через слугу Юсефа.
Вiд самiтностi й двозначностi свого положення Элен улаштовує Скоби
сцену. Щоб переконати ïï у своïх почуттях. Скоби пише
ïй любовний лист. Його перехоплює Юсеф, що шантажує
Скоби, змушуючи передати капiтановi португальського судна Эсперанса
партiю контрабандних алмазiв. Скоби усе бiльше заплутується у
своïй неправдi
У цей момент iз Пiвденноï Африки вертається дружина. Вона
змушує Скоби пiти разом з нею до дiєприкметника. Для цього
Скоби повинен висповiдатися. Але вiн занадто любить Элен, щоб брехати
Богу, начебто кається у вчиненому й готовий кинути неï, тому
на сповiдi не одержує вiдпущення грiхiв. Дiєприкметник
стає для нього тяжким випробуванням: вiн змушений причащатися, не
покаявшись у смертному грiху, аби тiльки заспокоïти дружину, i тим
самим робить ще один смертний грiх. Герой розривається мiж
почуттям вiдповiдальностi перед дружиною, жалiстю й любов'ю до Элен i
страхом перед вiчними борошнами. Вiн почуває, що приносить мучення
всiм, хто його оточує, i починає готовити собi шлях до
вiдступу. I отут вiн довiдається, що його все-таки призначають
начальником полiцiï. Але вiн уже занадто заплутався. Йому
починає здаватися, що за ним шпигує вiдданий слуга Алi, що
прослужив у нього п'ятнадцять рокiв. Алi стає свiдком побачення
Скоби з Элен; вiн присутнiй у кiмнатi, коли слуга Юсефа приносить у
дарунок Скоби алмаз, i Скоби зважується на розпачливий крок. Вiн
iде в контору Юсефа, розташовану в населеному кримiнальниками районi
пристанi, i розповiдає сирiйцевi про своï пiдозри. Юсеф
викликає Алi до себе, нiбито в справi, i велить одному зi
своïх людей його вбити
Смерть Алi, передбачена й однаково несподiвана, стає останньою
краплею, що змушує Скоби прийняти остаточне рiшення. Вiн iде до
лiкаря зi скаргою на серце й поганий сон, i доктор Тревис прописує
йому снотворне. Протягом десяти днiв Скоби робить вигляд, начебто
приймає таблетки, а сам приберiгає ïх для вирiшального
дня, щоб його не могли запiдозрити всамоубийстве.
Пiсля смертi Скоби УИЛСОН, що i до цього часто говорив Луïзi про
зраду чоловiка, знову повторює це. I отут Луïза
зiзнається, що давно знала про всiм, — ïй написала одна
iз приятельок — саме тому вона й повернулася. Вона звертає
увагу Уилсона на щоденник чоловiка, i той зауважує, що запису про
безсоння зробленi iншим чорнилом. Але Луïза не бажає вiрити в
самогубство чоловiка, уважаючи його людиною вiруючоï. I все-таки
вона дiлиться своïми сумнiвами зi священиком, батьком Ранком, але
той гнiвно вiдмiтає ïï домисли, з нiжнiстю згадуючи
Скоби й говорячи: Вiн воiстину любив Бога.
Сама Луïза прихильно приймає визнання Уилсона в любовi й
дає йому надiю на те, що згодом вийде за нього замiж. А для Элен
зi смертю Скоби життя остаточно втрачає всякий змiст
Джерело: Всi шедеври свiтовоï лiтератури в короткому викладi.
Сюжети й характери. Закордонна лiтература XX столiття. М.: Олiмп; ТОВ
Видавництво ACT.