Переказ билини iз дренерусской лiтератури Задонщина

8 вересня 1380 року об'єднане росiйське вiйсько пiд
предводительством московського князя Дмитра Iвановича розбило на поле
Куликовом монголо-татарськi полчища Мамая. Задонщина створена наприкiнцi
XIV або на початку XVI столiття брянським боярином Софонием, що став
пiзнiше священиком у Рязанi. Автор використав тут лiтописну повiсть,
уснi народнi перекази про Куликовской битву й Слово об полицю Игореве.
Добуток вiдкривається закликом возвеличити землю Росiянку,
восславить перемогу над поганим Мамаем.
Спрямовуючись думкою до колишнiх часiв, автор згадує вiщого
Бояна, митецького гусляра, що оспiвував великих росiян князiв: Iгоря
Рюриковича, Володимира Святославовича i Ярослава Володимировича. Тепер
же прийшов час вихвалити великого князя Дмитра Iвановича й брата його
князя Володимира Андрiйовича, правнука техкнязей. Вiд битви на Калке до
Мамаева побоïща пройшло 160 рокiв. Великi князi наповнили серця
своï мужнiстю й ратним духом i зiбрали хоробрi полки

• На Москвi конi iржуть, дзенькає слава росiйська по всiй землi
• Труби сурмлять на Коломне, у бубни б'ють у Серпухововi, коштують прапори в Дону великого
• Дзвонять вiчовi дзвони у Великому Новгородi, збираються чоловiки новгородськi рятуйте! Дмитровi Iвановичевi
• Всi князi росiяни хочуть пролити кров за землю Росiянку, за вiру християнську

До них приєдналися два брати Ольгердовича- Андрiй i Дмитро, а також князь Дмитро Волинський, щоб випробувати мечi своï литовськi об шоломи татарськi, списи нiмецькi об кольчуги басурманские. Прийшов поганий Мамай на Росiйську землю й воïнiв своïх привiв. Бути великiй битвi на рiчцi Непрядве, мiж Доном i Днiпром, на поле Куликовом. Немов соколи i яструби, переправилися через рiку сини росiяни й напали на сильну рать татарську. Ударилися на поле Куликовом списи згубнi об збрую татарськi, загримiли мечi булатнi об ïхнi шоломи. Чорна земля пiд копитами, костями татарськими поля засiянi, пагорби й луги кров'ю политi. Застогнали росiйськi князi й воєводи, переможенi в Дону великого. Отут чернець Пересвiтло сказало великому князевi Дмитровi Iвановичевi: Краще бути вбитим, чим полоненним поганими. А по Рязанськiй землi бiля Дону не видно нi орачiв, нi пастухiв, однi тiльки ворони каркають над трупами так зозулi кукуют.
Птаха запекли жалiбнi пiснi, заплакали дружини воєводськi про
вбитi: Москва, Москва, швидка рiка, навiщо ти в нас чоловiкiв наших
погнала хвилями в землю Половецьку? Послав князь Володимир Андрiйович
праворуч на поганого Мамая сiмдесят тисяч воïнiв на чолi iз князем
Волинським. I вихвалив брата свого, князя Дмитра Iвановича, за те, що
той у настiльки лихолiття став залiзною обороною землi Росiянцi. Сказав
князь великийдмитрий Iванович: Господи, на тебе уповаю, так не постижусь
у столiття й не посмiються вороги моï треба мною. Немов соколи,
полетiли на швидкий Дон його полицi. Разом iз братом Володимиром
Андрiйовичем повернув князь Дмитро Iванович полки татар назад i почали
бити ïх. Князi татарськi з коней упали; трупами татар були засiянi
поля, а рiки почервонiли вiд кровi вбитих. Застогнала земля татарська,
лихами й горем покрилася. Поуменьши-лось у ïхнiх царiв бажання на
Росiйську землю ходити. Росiйським воïнам доста -лась багатий
видобуток: татарськi вiзерунковi тканини, збруя, конi, вино, цукор.
Пiднеслася слава росiйська над ганьбою поганих. Покидали татари зброя
i схилили свого голови пiд росiяни мечi. Мамай сiрим вовком побiг вiд
своєï дружини й з'явився до мiста Кафе. Сказали йому там
фряги (iталiйцi): Навiщо ти, поганий Мамай, зазiхаєш на Росiйську
землю? Мабуть, тебе князi росiяни сильно попотчевали: нi князiв з тобою
нi, нi воєвод… Бiжи, поганий Мамай, i вiд нас…
Помилував Господь Бог князiв росiян. I хоча Дон-рiка три днi кров'ю
текла, страшно було дивитися на трупи християнськi, але помилував Бог
Росiйську землю, татар же впало незлiченну безлiч. I сказав великий
князь Дмитро Iванович:

• Брати й бояри, князi молодi, знайшли ви, брати, смерть мiж Доном i Днiпром, на поле Куликовом, на рiчцi Непрядве. Поклали ви голови за Росiйську землю й за вiру християнську. Простите мене, брати, i благословите в цьому столiттi й у майбутньому.