Грегор Иоганн Мендель
Грегор Иоганн Мендель народився в 1822 роцi в Хейнцендорфе вСiлезiï, де його батько був власником невеликого селянського
надiлу. Пiсля одержання початкового утворення в тамтешнiй сiльськiй
школi й пiзнiше по закiнченнi колегiï пиаристов у Лейпнике вiн був
в 1834 роцi прийняв у Троппаунскую iмператорсько-королiвську гiмназiю в
перший граматичний клас.
Чотирма роками через батьки згаданого в результатi стiкання багатьох, що
швидко випливали один за одним нещасливих подiй були повнiстю не мають
змоги вiдшкодовувати необхiднi витрати, пов'язанi з навчанням, а вiн, iз
глибокою повагою будучи тодi лише 16 рокiв вiд роду, потрапив через це в
сумнi обставини, тому що був примушений зовсiм самостiйно пiклуватися
про власний змiст.
В 1843 роцi Мендель i запитав i дiстав згоду й був прийнятий в
августинский монастир святого Томаша в Альтбрюнне. Завдяки цьому кроку
його матерiальне становище в коренi змiнилося. У настiльки необхiдному
для кожних занять доброчинному благополуччi фiзичного iснування до
нього, iз глибокою повагою, повернулися й мужнiсть i сили, i вiн
протягом пробного року штудировал запропонованi класичнi предмети з
бiльшою стараннiстю й любов'ю. У вiльнi годинники займався вiн
маленькими ботанiко-мiнералогiчними зборами, наданим у монастирi в його
розпорядження. Його пристрасть до областi природознавства ставало тим
бiльшим, нiж бiльшi можливостi одержував вiн вiддаватися йому. Хоча
згаданий у цих заняттях був позбавлений якого-небудь керiвництва, а шлях
автодидакту тут, як нi в якiй iншiй науцi, важкий i веде до мети
повiльно, все-таки за оное час Мендель придбав таку любов до вивчення
природи, що вiн не жалував уже сил для заповнення пробiлiв, що змiнилися
в нього, шляхом самонавчання й дотримуючись рад людей, що володiли
практичним досвiдом.
В 1846 роцi Мендель слухав також стосовнi до цiєï областi
лекцiï по господарюванню, садiвництву й виноградарству у
Фiлософському iнститутi в Брюнне. В 1848 роцi, завершивши курс
богослов'я, iз глибокою повагою Мендель одержав вiд свого
Високопреподобного пана прелата дозвiл готуватися до iспитiв на ступiнь
доктора фiлософiï. Коли ж у наступному роцi вiн змiцнився в намiрi
екзаменуватися, то йому було вручене приписання зайняти мiсце супплента
iмператорсько-королiвськоï гiмназiï в Цнайме, якомусь заклику
вiн пiшов з радiстю.
Грегор Мендель, за свiдченням знавших його, дiйсно був доброю й
приємною людиною, але чи мало добрих людей живе на землi, чи мало
ïх умирає?
Вiн був слугою церкви й за сорок рокiв у загальному нiчим не
скомпрометував свого мундира , хоч i не висловлював злишнего
запопадливостi. Таких слуг у церкви було теж чимало, але ïх
звичайно не пам'ятають.
Вiн досяг високого церковного й у вiдомiй мерi полiтичного поста й
зробився директором мiсцевого банку, хоча як полiтик i фiнансист вiн був
недостатньо далекоглядний. Але через роки пiсля його смертi (1884)
раптом виявилося, що вiн був великим ученим, що прорвався в невiдомий
вiдсiк природи. Причому не дилетантом, якому пощастило випадково
наткнутися на дорогоцiнну знахiдку, а широко ерудованим дослiдженням,
чий оригiнальний розум зумiв точно задати живiй природi одне з корiнних
питань ïï буття, i в послiдовним титанiчнiй працi одержати
чiтку однозначну вiдповiдь, i знову витягти цю вiдповiдь iз перехресних
експериментiв, i зрозумiти його мiсце у всiй системi людського знання, i
закласти всiм цим фундамент новоï областi пошуку, iм'я якоï
генетика — наука про спадковiсть. Коли абат Мендель у пам'ятi
людей перестав бути всього лише доброю людиною, усього лише колишнiм
шкiльним учителем, у порядку дозвiльного захоплення занимавшимся якимись
дилетантськими експериментами, — коли вiн став в очах усього
людства МЕНДЕЛЕМ, чиє iм'я було прилiчено до лику творцiв
нетлiнних духових цiнностей, — отодi й почалися розшуки всього, що
уцелело вiд полум'яноï байдужностi.
У патера Грегора завзято не вироблялася професiйна вiдчуженiсть
трунарiв, патологоанатомiв i священнослужителiв — здатнiсть бiля
мертвого тiла зi звичною дiловитiстю мiркувати про розмiри труни, якостi
глазету, змiнах, виявлених при розкриттi в органах, або про райське
блаженство, уготованном душi покiйного, якщо вiн був справжнiм
праведником або вчасно покаявся в грiхах. У госпiталi святоï Ганни,
що входили в старобрюннский прихiд, канонiк Мендель вiдвiдував не тiльки
палати, де йому покладалося утiшати хворих i напутствовать умираючих.
Вiн вiдвiдував ще й морг i був присутнiй при розкриттях трупiв. Йомубуло цiкаво ознайомитися з анатомiєю людського тiла; вiн
розповiдав про це племiнникам, коли посилав ïх учитися на медичний
факультет.
Мендель цiлий готувався здавати iспит на ступiнь доктора богослов'я.
Дотепер всi iспити завершилися для нього primum eminentium —
першою вiдмiннiстю . I от вiн, майже вже доктор теологiï,
мiняє всi цi перспективи на мiсце супплента , тобто заряд-учителя
, учительського помiчника ! У нього з'явилася нова пристрасть, i заради
цiєï пристрастi вiн пiшов на жертви.
Життя складалося, право, непогано. Хоч Мендель i одержував на 40
вiдсоткiв менше колег, що мала дипломи, але вiн все-таки був тепер на
власних ногах, i вiн користувався в колег бiльшою повагою, тому що добре
справлятися зi своïми обов'язками, i був дуже приємний у
спiлкуваннi. Його любили учнi, якi завжди люблять людей талановитих i
добрих. Прихильнiстю Менделя була фiзика. Адже вiн був справжнiм учнем
Фрiдрiха Франца, що впровадило в Моравiï дагерротипию й
увлекавшегося спостереженнями за сонячними плямами. Але пiсля Ольмюца
коло його iнтересiв розширився: залучала ботанiка, залучала мiнералогiя
або природна iсторiя . Вiн вiдмовився вiд кар'єри богослова, уже
забезпечений, а до тому, заради чого вiн вiд ïï вiдмовився,
усе ще не прийшов, i йому стукнуло двадцять вiсiм. У Менделя не було
вчительського диплома, а тому, з'явися власник диплома, пановi
канонiковi довелося б поступитися йому мiсце. Отже, був потрiбний
диплом.
До диплома було два шляхи.
Один, бiльше складний i бiльше довгий, — закiнчити унiверситет.
Iнший шлях — бiльше короткий — здати у Вiднi перед
спецiальною комiсiєю iмперського мiнiстерства культiв i освiти
iспити на право викладати такi-те предмети в таких-те класах, а такi-те
— у таких. Але в пiдсумку вiн не здав iспити.
3 квiтня 1851 року учительський корпус училища вирiшив запросити для
тимчасового замiщення професорськоï посади канонiка монастиря
святого Томаша пана Грегора Менделя. Помологические успiхи Грегора
Менделя дали йому право на зоряний титул i на тимчасове виконання посади
супплента по природнiй iсторiï в пiдготовчому класi Технiчного
училища. Однак всьому мiсту було вже вiдомо, що Мендель провалився у
Вiднi на iспитах i високiй кайзерiвсько-королiвськiй комiсiï
офiцiйно позбавила його права викладати бiологiю.
У першому семестрi навчання вiн займався тiльки десята година в тиждень
i тiльки в Доплера.
У другому семестрi вiн займався в тиждень уже по двадцяти годин. З них
десять — фiзикою в Доплера, п'ять у тиждень —
зоологiєю в Рудольфа Кнера. Одинадцята година в тиждень —
ботанiкою в професора Фенцля: крiм лекцiй по морфологiï й
систематицi, вiн проходив ще спецiальний практикум по описi й визначенню
рослин .
У третьому семестрi вiн записався вже на тридцять друга година занять у
тиждень: десята година — фiзика в Доплера, десять — хiмiя в
Роттенбахера: загальна хiмiя, медична хiмiя, фармакологiчна хiмiя й
практикум по аналiтичнiй хiмiï. П'ять — на зоологiю в Кнера.
Шоста година занять в Унгера, одного з перших цитологiв у свiтi. У його
лабораторiях вiн вивчав анатомiю й фiзiологiю рослин i проходив
практикум по технiцi мiкроскопiï. I ще — раз у тиждень на
кафедрi математики — практикум по логарифмуванню й
тригонометрiï.
Iз сорока рокiв i до кiнця днiв Мендель страждав вiд тучностi. Тучнiсть
була в його родi спадкоємноï: сестричка Терезiя вважалася
самою товстою жiнкою в Хейнцендорфе.
У його монастирськiй квартирi був улаштований маленький звiринець. Там
жив пiйманий на однiй iз замiських прогулянок з учнями лисеня; жив
ïжак, що iнодi залазив у його чоботи пляшками; жили мишi —
бiлi й сiрi, котрих вiн схрещував, хоч нiхто й не розумiв навiщо.
Вiн як i ранiше багато працював у саду, займався бджолами й рослинами.
Розводив квiти. Прищеплював грушi. Навiть вирощував в оранжереï
ананаси. Вiн без працi виносив собi в Наппа участочек спецiально для
якихось досвiдiв, крихiтний — 35 на 6 метрiв — палiсадник
пiд вiкнами прелатури. Дiлянка вiн одержав ще в 1854-м — у перший
рiк своєï роботи в реальнiй школi. Проте, прелат Напп мiг уже
впевнитися, що врожай експериментiв, якi збере тут патер Грегор, не
пропаде втуне, адже ще влiтку 1853-го у Вiднi на засiданнi зоолого-
ботанiчного суспiльства знову прийнятий у його склад преподобний студент
Мендель уже зробив доповiдь про бiологiю шкiдника редису, рiпи й капусти
— метелика. Гусеницi цього плем'я спустошили в попередньому роцi
городи Моравiï. Нещастя осягло й Хейнцендорф i Брюнн, а до таких
подiй потомствений селянин Мендель не мiг залишатися дорiвнює
задушливим, i вiн вирiшив розiбратися в ньому так, як личило людинi з
унiверситетськоï лабораторiï: прийнявся копатися в городнiй
землi, але не лопатою, а пiнцетом, i виявив у коренеплодах гусениць. I
звичайно ж, Привiз ïх у Вiдень в акуратнiй дерев'янiй шухлядцi.
Прорiзав у сточених гусеницями редисках вiконечка, щоб спостерiгати за
поводженням личинок, що вже впали в зацiпенiння. Спостерiгав за ними всю
зиму, вивiв з них метеликiв i описав ïх.
Друга праця пiшла швидко. Бути може, Мендель сам навiть не очiкував, що
так вийде. Комах-Шкiдникiв було в ту пору безлiч. Дотримуючись законiв,
тодi ще невiдомим, комахи зненацька бурхливо розмножилися, заповнювали
посiви, i настiльки ж зненацька ïхня навала раптом припинялася. В
1853-м i 1854-м постраждали не однi городи, але ще й плантацiï
гороху. Ворог значився в ентомологiчних працях пiд iм'ям гороховоï
зерноедки. Мендель, звичайно, розумiв, що проведенi ïм
спостереження можуть зацiкавити й Коллара й зоолого-ботанiчне
суспiльство. Вiн, бути може, навiть розраховував, що його запросять у
Вiдень зробити нову доповiдь, i — щоб зацiкавити в цьому вчителя
— послав Коллару лист, що починався так: Високошановний пан
Директор!
Дозволю себе повiдомити про Злочинця, що серйозно спустошив за два
останнiх роки околицi Брюнна. Це гороховий зерноед. Цей звiр у минулому
роцi майже знищив бiльшу частину гороху ще в поле, а зiбраний урожай
зробив неïстiвним для людини через те, що перезимував у зернах.
Нещастя досягло настiльки великих масштабiв, що торговельна iнспекцiя
найчастiше не дозволяла на ринках привезений на продаж горох.
На початку сiчня я обстежив партiю зараженого гороху й виявив у великiй
кiлькостi зерен жучкiв, ïхнього яйця, лялечок i личинок. На вид
горошини були гладкi, але при ретельному спостереженнi вдавалося
побачити щось подiбне до слiдiв голкових уколiв — на протилежнiй
сторонi цих зерен виявлялися круглi темнi плями розмiром в? лiнiï.
При розламуваннi зерен легко виявлявся шлях, пророблений у них
личинками, тому що зерна були ними проïденi вiд крапки уколу до
темноï плями. В областi плями вирослi з личинок жучки виходять на
поверхню. Я стежив у моєму житлi за ïхнiм розвитком.
Менi не був вiдомий факт зимiвлi жучка в горошинах. Зламуючи зеленi
боби, я часто виявляв досить уже розвинених личинок, Що Лежали поруч iз
об'ïденими зернами, i думав, що ïх окукливание
вiдбувається не в горошинах, а лише усерединi самого бобу.
Тепер я дотримуюся iншоï думки, але повинен визнати, що ця манера
зимiвлi не погодиться iз припущенням про те, що самка вiдкладає
яєчка тiльки у квiтку. Досить вiрогiдно, що личинка незабаром
пiсля свого виходу з яйця проникає в зерно — про це свiдчить
дуже вузький канал, по якому вона рухалася.
Якщо яйце дiйсно було вiдкладено у квiтку, то зернятко в той момент,
коли воно пiддається нападу личинки, повинне бути дуже молодим,
нiжним i досить сприйнятливим до поранень. Доводиться в такому випадку
дивуватися тому. Як стало можливим, щоб воно розвивалося настiльки ж
добре, як i iншi здоровi зерна, тому що воно повинне переносити
травмування, що не припиняється. В iнших рослин у подiбних
випадках ми спостерiгаємо, як зав'язi занедужують i гинуть. Точно
так само в тих горохових бобах, де личинка лежить вiльно, одне або
кiлька зерняток виявлялися зовсiм деформованi — приблизно тi, що
найпершими були ушкодженi личинками.
У цiлому ж усе стає зрозумiлим, якщо припустити, що зернятко
помiцнiшало або зовсiм дозрiло до моменту, коли в нього проникнула
маленька ще личинка. Iз цього, щоправда, випливають висновки й
припущення, якi я не зважуюся висловити навмання. У всякому разi,
представляється бажаним ретельно вивчити спосiб iснування
цiєï тварини, щоб одержати можливу яснiсть щодо його
розмноження й поширення; у противному випадку є пiдстави
побоюватися, що ми втратимося одного iз самих живильних земних плодiв.
Як я чув, власники бiльших маєткiв настроєнi вже в наступне
лiто вiдмовлятися вiд розведення гороху.
Грегор Мендель .
Досвiди над рослинними гiбридами. (перший закон Менделя) .
Мендель займався досвiдами в областi ботанiки, зокрема — тодi вiн
займався досвiдами по спрямованому культивуванню рослин, якi пiзнiше
зiйшли на немає. Мендель доставляв з далеких i ближнiх околиць
Брюнна рослини, якi особливо цiкавили його через своєï
атипичности, i приносив додому, щоб культивувати в спецiально для нього
вiдведеноï частини монастирського саду при рiзних зовнiшнiх умовах.
Мендель дуже був зайнятий дослiдницькою роботою. Весь тодiшнiй
бiологiчний мир уважав, що пiд впливом умов культивування в рослин i
тварин можуть з'являтися новi, що передаються в спадщину ознаки!
Вiн займався кропотливейшими метеонаблюдениями. Вiн замахнувся на
кардинальне питання бiологiï — на проблему мiнливостi, тобто
спадковостi.
Вiн ставив, нарештi, експерименти з горохом, що, починаючи з 1854-го,
рiк у рiк щовесни висiвав у маленькому садку пiд вiкнами прелатури.
Доповiдь Досвiди над рослинними гiбридами , що був прочитаний брюннским
натуралiстом в 1865-м, виявився несподiванкою навiть для друзiв.
Несподiванкою не тому, що Мендель зробив доповiдь, адже, звичайно, було
вiдомо, що роботу з гiбридизацiï гороху вiн веде вже багато рокiв,
а через те, що було в доповiдi сказано.
Чи випадково Мендель зайнявся проблемою гiбридизацiï? Що це було:
ще не одне хобби дилетанта, розвага типу збирання марок. Чи випадковим
був об'єкт його експерименту — садовий горох, через якого
посмертнi недруги назвали вiдкритi ïм закони гороховами ?
Досвiди над рослинними гiбридами: Приводом для постановки досвiдiв, яким
присвячена справжня стаття, послужило штучне схрещування декоративних
рослин, що вироблялося з метою одержання нових, що розрiзняються по
фарбуванню форм. Для постановки подальших досвiдiв з метою простежити
розвиток помесей у ïхньому потомствi дала поштовх закономiрнiсть,
що кидається в очi, з якоï гiбриднi форми постiйно верталися
до своïх родоначальних форм .
На горосi легко ставити чiткий гибридизационний досвiд по класичноï
Кельрейтеровой методу. Потрiбно лише розкрити пiнцетом великий, хоч ще й
не квiтка, що дозрiла, i, обiрвавши пильовики, перетворити гермафроида в
непорочну незайману, що буде терпляче чекати визначеного ïй
експериментатором чоловiчого насiння.
А оскiльки самозапилення виключене, сорту гороху представляють собою, як
правило, чистi лiнiï з константними ознаками, що не змiнюються вiд
поколiння до поколiння, якi обкресленi вкрай чiтко.
I Мендель прозорливо видiлив елементи , що визначали мiжсортовi
розходження: фарбування шкiрки зрiлих зерен i — окремо —
зерен незрiлих, форму зрiлих горошин, цвiт бiлка (ендосперми) , довжину
осi стебла, розташування й фарбування бутонiв.
Тридцять iз зайвим сортiв використовував вiн в експериментi, i кожний iз
сортiв попередньо був пiдданий дворiчному випробуванню на константнiсть
, на сталiсть ознак , на чистоту кровей — в 1854-м i в 1855-м.
Мендель займався жуком гороховоï зерноедки восени 1853 року.
Вiсiм рокiв iшли експерименти з горохом. Сотнi разiв за вiсiм цвiтiнь
своïми руками вiн акуратно обривав пильовики й, набравши на пiнцет
пилок з тичинок квiтки iншого сорту, наносив ïï на незаймане
рильце маточки. На десять тисяч рослин, отриманих у пiдсумку схрещувань
i вiд гiбридiв, що самообпилилися, було заведено десять тисяч паспортiв.
Запису в них дотошно акуратнi: коли батькiвська рослина вирощена, якi
квiти в нього були, чиïм пилком зроблене заплiднення, якi горошини
— жовтi або зеленi, гладкi або зморшкуватi — отриманi, якi
квiти — фарбування по краях, фарбування в центрi —
розпустилися, коли отриманi насiння, скiльки з них жовтих, скiльки
зелених, круглих, зморшкуватих, скiльки з них вiдiбране для посадки,
коли вони висадженi й так далi………
Завдання кожного даного досвiду й полягали саме в тiм, щоб пiддати
спостереженню цi змiни для кожноï даноï пари розбiжних ознак,
з'єднаних у гiбридних формах, i вивести закон, по якому цi ознаки
переходять iз поколiння в поколiння.
Грегору Менделю прийшла думка замiнити опис ознак рослин абстрактним
кодом А, B, C, D, E, F, G i a, b, c, d, e, f, g i тодi вiд спостереження
за долею однiєï пари ознак вiн перейшов до спостереження за
двома, трьома, четирмя парами одночасно. Бiльшими A, B, C, D, E, F, G
вiн позначив домiнантнi , що панують, гнiтючi ознаки; малими a, b, c, d,
e, f, g — рецессивние , що вiдступають.
У цьому поколiннi поряд з домiнуючими ознаками знову з'являються також
рецессивние з усiма ïхнiми особливостями й притiм у ясно вираженому
середнiм вiдношеннi 3:1
Он по-прежнему много работал в саду, занимался пчелами и растениями.
Разводил цветы. Прививал груши. Даже выращивал в оранжерее ананасы. Он
без труда выносил себе у Наппа участочек специально для каких-то опытов,
крохотный 35 на 6 метров палисадник под окнами прелатуры. Участок он
получил еще в 1854-м в первый год своей работы в реальной школе. Тем не
менее, прелат Напп мог уже удостовериться, что урожай экспериментов,
которые соберет здесь патер Грегор, не пропадет втуне, ведь еще летом
1853-го в Вене на заседании зоолого-ботанического общества вновь
принятый в его состав преподобный студент Мендель уже сделал доклад о
биологии вредителя редиса, репы и капусты бабочки. Гусеницы этого
племени опустошили в предыдущем году огороды Моравии. Бедствие постигло
и Хейнцендорф и Брюнн, а к таким событиям потомственный крестьянин
Мендель не мог оставаться равно душным, и он решил разобраться в нем
так, как подобало человеку из университетской лаборатории: принялся
копаться в огородной земле, но не лопатой, а пинцетом, и обнаружил в
корнеплодах гусениц. И конечно же, Привез их в Вену в аккуратном
деревянном ящичке. Прорезал в источенных гусеницами редисках окошечки,
дабы наблюдать за поведением личинок, уже впавших в оцепенение. Наблюдал
за ними всю зиму, вывел из них бабочек и описал их.
Второй труд последовал быстро. Быть может, Мендель сам даже не ожидал,
что так получится. Насекомых-вредителей было в ту пору множество. Следуя
законам, тогда еще неведомым, насекомые неожиданно бурно размножились,
заполняли посевы, и столь же неожиданно их нашествие вдруг прекращалось.
В 1853-м и 1854-м пострадали не одни огороды, но еще и плантации гороха.
Неприятель значился в энтомологических трудах под именем гороховой
зерноедки. Мендель, конечно, понимал, что проведенные им наблюдения
могут заинтересовать и Коллара и зоолого-ботаническое общество. Он, быть
может, даже рассчитывал, что его пригласят в Вену сделать новый доклад,
и дабы заинтересовать в этом учителя послал Коллару письмо, начинавшееся
так: Глубокоуважаемый господин Директор!
Позволю себе сообщить о Преступнике, серьезно опустошившем за два
последних года окрестности Брюнна. Это гороховый зерноед. Сей зверь в
истекшем году почти уничтожил большую часть гороха еще в поле, а
собранный урожай сделал несъедобным для человека из-за того, что
перезимовал в зернах. Бедствие достигло столь великих масштабов, что
торговая инспекция зачастую не разрешала на рынках привезенный на
продажу горох.
В начале января я обследовал партию зараженного гороха и обнаружил в
большом числе зерен жучков, их яйца, куколок и личинок. С виду горошины
были гладки, но при тщательном наблюдении удавалось увидеть нечто
подобное следам игольных уколов на противоположной стороне этих зерен
оказывались круглые темные пятна размером в ½ линии. При
разламывании зерен легко обнаруживался путь, проделанный в них
личинками, ибо зерна были ими проедены от точки укола до темного пятна.
В области пятна выросшие из личинок жучки выходят на поверхность. Я
следил в моем жилище за их развитием.
Мне не был известен факт зимовки жучка в горошинах. Взламывая зеленые
бобы, я часто обнаруживал довольно уже развитых личинок, Лежавших рядом
с объеденными зернами, и полагал, что их окукливание происходит не в
горошинах, а лишь внутри самого боба.
Теперь я придерживаюсь иного мнения, но должен признать, что эта манера
зимовки не согласуется с предположением о том, что самка откладывает
яички только в цветок. Весьма достоверно, что личинка вскоре после
своего выхода из яйца проникает в зерно об этом свидетельствует очень
узкий канал, по которому она двигалась.
Если яйцо действительно было отложено в цветок, то зернышко в тот
момент, когда оно подвергается нападению личинки, должно быть очень
молодым, нежным и весьма восприимчивым к ранениям. Приходится в таком
случае удивляться тому. Как стало возможным, чтобы оно развивалось столь
же хорошо, как и другие здоровые зерна, ибо оно должно переносить
непрекращающееся травмирование. У других растений в подобных случаях мы
наблюдаем, как завязи заболевают и гибнут. Точно так же в тех гороховых
бобах, где личинка лежит свободно, одно или несколько зернышек
оказывались совершенно деформированы предположительно те, что самыми
первыми были повреждены личинками.
В целом же все становится понятным, если предположить, что зернышко
стало крепче или совсем созрело к моменту, когда в него проникла
маленькая еще личинка. Из этого, правда, вытекает выводы и
предположения, которые я не решаюсь высказать наобум. Во всяком случае,
представляется желательным тщательно изучить способ существования этого
животного, дабы получить возможную ясность насчет его размножения и
распространения; в противном случае есть основания опасаться, что мы
лишимся одного из самых питательных земных плодов. Как я слышал,
владельцы больших имений настроены уже в следующее лето отказываться от
разведения гороха.
Грегор Мендель .
Опыты над растительными гибридами. (первый закон Менделя) .
Мендель занимался опытами в области ботаники, в частности тогда он
занимался опытами по направленному культивированию растений, которые
позднее сошли на нет. Мендель доставлял из дальних и ближних
окрестностей Брюнна растения, которые особенно интересовали его из-за
своей атипичности, и приносил домой, чтобы культивировать в специально
для него отведенной части монастырского сада при различных внешних
условиях. Мендель очень был занят исследовательской работой. Весь
тогдашний биологический мир считал, что под влиянием условий
культивирования у растений и животных могут появляться новые,
передающиеся по наследству признаки! Он занимался кропотливейшими
метеонаблюдениями.
Он замахнулся на кардинальный вопрос биологии на проблему изменчивости,
то есть наследственности.
Он ставил, наконец, эксперименты с горохом, который, начиная с 1854-го,
из года в год каждую весну высевал в маленьком садике под окнами
прелатуры.
Доклад Опыты над растительными гибридами , который был прочитан
брюннским естествоиспытателем в 1865-м, оказался неожиданностью даже для
друзей. Неожиданностью не потому, что Мендель сделал доклад, ведь,
конечно, было известно, что работу по гибридизации гороха он ведет уже
многие годы, а из-за того, что было в докладе сказано.
Случайно ли Мендель занялся проблемой гибридизации? Что это было: еще не
одно хобби дилетанта, развлечение типа собирания марок. Случайным ли был
объект его эксперимента садовый горох, из-за которого посмертные недруги
назвали открытые им законы гороховами ?
Опыты над растительными гибридами: Поводом для постановки опытов,
которым посвящена настоящая статья, послужило искусственное скрещивание
декоративных растений, производившееся с целью получения новых,
различающихся по окраске форм. Для постановки дальнейших опытов с целью
проследить развитие помесей в их потомстве дала толчок бросающаяся в
глаза закономерность, с которой гибридные формы постоянно возвращались к
своим родоначальным формам .
На горохе легко ставить четкий гибридизационный опыт по классической
Кельрейтеровой методе. Нужно лишь вскрыть пинцетом крупный, хоть еще и
не дозревший цветок и, оборвав пыльники, превратить гермафроида в
непорочную девственницу, которая будет терпеливо дожидаться
предопределенного ей экспериментатором мужского семени.
А поскольку самоопыление исключено, сорта гороха представляют собою, как
правило, чистые линии с неизменяющимися от поколения к поколению
константными признаками, которые очерчены крайне четко.
И Мендель прозорливо выделил элементы , определявшие межсортовые
различия: окраску кожуры зрелых зерен и отдельно зерен незрелых, форму
зрелых горошин, цвет белка (эндоспермы) , длину оси стебля, расположение
и окраску бутонов.
Тридцать с лишним сортов использовал он в эксперименте, и каждый из
сортов предварительно был подвергнут двухлетнему испытанию на
константность , на постоянство признаков , на чистоту кровей в 1854-м и
в 1855-м.
Мендель занимался жуком гороховой зерноедки осенью 1853 года.
Восемь лет шли эксперименты с горохом. Сотни раз за восемь цветений
своими руками он аккуратно обрывал пыльники и, набрав на пинцет пыльцу с
тычинок цветка другого сорта, наносил ее на девственное рыльце пестика.
На десять тысяч растений, полученных в итоге скрещиваний и от
самоопылившихся гибридов, было заведено десять тысяч паспортов. Записи в
них дотошно аккуратны: когда родительское растение выращено, какие цветы
у него были, чьей пыльцой произведено оплодотворение, какие горошины
желтые или зеленые, гладкие или морщинистые получены, какие цветы
окраска по краям, окраска в центре распустились, когда получены семена,
сколько из них желтых, сколько зеленых, круглых, морщинистых, сколько из
них отобрано для посадки, когда они высажены и так далее..
Задача каждого данного опыта и заключалась именно в том, чтобы
подвергнуть наблюдению эти изменения для каждой данной пары расходящихся
признаков, соединенных в гибридных формах, и вывести закон, по которому
эти признаки переходят из поколения в поколение.
Грегору Менделю пришла мысль заменить описание признаков растений
абстрактным кодом А, B, C, D, E, F, G и a, b, c, d, e, f, g и тогда от
наблюдения за судьбой одной пары признаков он перешел к наблюдению за
двумя, тремя, четырмя парами одновременно. Большими A, B, C, D, E, F, G
он обозначил доминантные , господствующие, подавляющие признаки; малыми
a, b, c, d, e, f, g рецессивные , отступающие.
В этом поколении наряду с доминирующими признаками вновь появляются
также рецессивные со всеми их особенностями и притом в ясно выраженном
среднем отношении 3: 1
