Яго центральний персонаж трагедiï Шекспiра Отелло

Яго центральний персонаж трагедiï У. Шекспiра Отелло (1604),
поручик на службi в Отелло. По натурi хам i плебей, змушений бути в
служiннi в мавра, ненавидячи його за випробовуване ïм при цьому
приниження, не в силах бути свiдком безтурботного щастя Отелло й
Дездемони, вiн сплiтає навколо них дивовижну iнтригу, у мережу
якоï попадає, сам того не вiдаючи, i лейтенант Кассио,
пiдлеглий Отелло. Я.- повна протилежнiсть Отелло: хитрий, пiдступний,
заздрий, готовий на будь-яку низькiсть, щоб зруйнувати ту гармонiйнiсть,
що бачиться йому Вотелло.
Я.- один iз шекспiрiвських улюблених типiв лиходiïв, однак на
вiдмiну вiд Ричарда III або Макбета вiн крейда i його помисли й
устремлiння непорiвняннi по масштабi. Вiн не є втiлення зла
— просто злiсний iнтриган, однак придуманоï його недалеким,
але вивертким розумом iнтриги вистачає для того, щоб пiдкорити
собi (i в остаточному пiдсумку погубити) великодушного Отелло й
Дездемону, що на вiдмiну вiд Отелло значно краще розумiє, чтб
є Я., але протистояти йому не може. Ненависть, що рухає
всiма вчинками й помислами Я., його неприйняття кожного, у кому не
випадково бачиться йому перевага над самим собою, виявляється
страшною руйнiвною силою, саме ненависть, саме руйнування — те
єдине, на що здатно цю людину Йому при цьому веденi закони
людськоï психологiï — але лише тi, що рухають учинками
низинними, недобрими. Високi вчинки настiльки його дратують, що в нього
з'являється iнстинктивне бажання — зламати, знищити. Умiючи
в кожному знайти його слабке мiсце, вiн майстерно грає на цiй
струнi
У фiналi, викритий власною дружиною, що вiн у неспроможнiй злостi
заколює кинджалом, Я. залишається живий — чекаючи суду
й страти. У сюжетi трагедiï Шекспiра саме вiн є пружиною
дiï, джерелом iнтриги