Короткий переказ змiсту повести Маленький принц

У шiсть рокiв хлопчик прочитав про те, як удав ковтає свою жертву,
i намалював змiю, що проковтнула слона. Це був малюнок удава зовнi,
однак дорослi затверджували, що це капелюх. Дорослим завжди потрiбно все
пояснювати, тому хлопчик зробив ще один малюнок — удава зсередини.
Тодi дорослi порадили хлопчиковi кинути цю дурницю — за
ïхнiми словами, випливало побiльше займатися географiєю,
iсторiєю, арифметикою й правописом. Так хлопчик вiдмовився вiд
блискучоï кар'єри художника. Йому довелося вибрати iншу
професiю: вiн вирiс i став льотчиком, але як i ранiше показував свiй
перший малюнок тим дорослим, якi здавалися йому розумнiше й понятливее
iнших, — i всi вiдповiдали, що це капелюх. З ними не можна було
говорити по душах — про удавiв, джунглi й зiрки. I льотчик жив на
самотi, поки не зустрiв Маленького принца
Це вiдбулося в Сахарi. Щось зламалося в моторi лiтака:
льотчик повинен був виправити його або загинути, тому що води залишалося
тiльки на тиждень. На свiтанку льотчика розбудив тоненький голосок
— малюсiньке маля iз золотими волоссями, що неведомо як потрапило
в пустелю, попросив намалювати йому баранчика. Здивований льотчик не
посмiтив вiдмовити, тим бiльше що його новий друг виявився єдиним,
хто зумiв розглянути на першому малюнку удава, що проковтнув слона.
Поступово з'ясувалося, що Маленький принц Прилетiв iз планетки за назвою
астероïд В-612 — зрозумiло, номер необхiдний тiльки для
нудних дорослих, якi обожнюють цифри
Вся планета була завбiльшки з будинок, i Маленькому принцовi доводилося
доглядати за нею: щодня прочищати три вулкани — два дiючих i один
погаслий, а також висапувати паростки баобабiв. Льотчик не вiдразу
зрозумiв, яку небезпеку представляють баобаби, але потiм догадався й,
щоб застерегти всiх дiтей, намалював планету, де жив ледар, що не
виполов вчасно три кустика. А от Маленький принц завжди приводив свою
планету в порядок. Але життя його була сумноï й самотньоï,
тому вiн дуже любив дивитися на захiд — особливо коли йому бувало
смутно. Вiн робив це по нескольку раз на дню, просто пересуваючи стiлець
слiдом за сонцем
Усе змiнилося, коли на його планетi з'явилася чудесна квiтка це була
красуня iз шипами — горда, уразлива й простодушна. Маленький принц
полюбив ïï, але вона здавалася йому примхливоï, жорсток i
зарозумiлоï — вiн був тодi занадто молодий i не розумiв, як
опромiнив його життя ця квiтка. I от Маленький принц прочистив
востаннє своï вулкани, вирвав паростки баобабiв, а потiм
попрощався зi своєю квiткою, що тiльки в момент прощання зiзнався,
що любить його. Вiн вiдправився мандрувати й побував на шести сусiднiх
астероïдах. На першому жил король: йому так хотiлося мати пiдданих,
що вiн запропонував Маленькому принцовi стати мiнiстром, а маля
подумало, що дорослi — дуже дивний народ. На другiй планетi жив
честолюбець, на третьоï — п'яниця, на четвертоï —
дiлова людина, а на п'ятоï — фонаршик. Всi дорослi здалися
Маленькому принцовi надзвичайно дивними, i тiльки Фонаршик йому
сподобалася: ця людина залишався вiрний угодi запалювати по вечорах i
гасити по ранках лiхтарi, хоча планета його настiльки зменшилася, що
день i нiч мiнялися щохвилини. Не будь тут так мало мiсця. Маленький
принц залишився б з Лiхтарником, тому що йому дуже хотiлося з ким-небудь
подружитися — до того ж на цiй планетi можна було любуватися
заходом тисячу чотириста сорок раз у добу!
На шостiй планетi жив географ. А оскiльки вiн був географом, йому
покладалося розпитувати мандрiвникiв про тi краïни, звiдки вони
прибутку, щоб записувати ïхнi оповiдання в книги. Маленький принц
хотiв розповiсти про свою квiтку, але географ пояснив, що в книги
записують тiльки гори й океани, тому що вони вiчнi й незмiннi, а квiти
живуть недовго. Лише тодi Маленький принц зрозумiв, що його красуня
незабаром зникне, а вiн кинув ïï одну, без захисту й допомоги!
Але образа ще не пройшла, i Маленький принц вiдправився далi, однак
думав вiн тiльки про свою покинуту квiтку
Сьомий була Земля — дуже непроста планета! Досить сказати, що на
нiй налiчується сто одинадцять королiв, сiм тисяч географiв,
дев'ятсот тисяч дiлкiв, сiм з половиною мiльйонiв п'яниць, триста
одинадцять мiльйонiв честолюбцiв — разом бiля двох мiльярдiв
дорослих. Але Маленький принц подружився тiльки зi змiйкою, Лисом i
льотчиком. Змiя обiцяла допомогти йому, коли вiн гiрко пошкодує
про свою планету. А Лис навчив його дружити. Кожний може когось
приручити й стати йому iншому, але завжди потрiбно вiдповiдати за тi,
кого приручив. I ще Лис сказав, що зiрко одне лише серце — самого
головного очами не побачиш. Тодi Маленький принц вирiшив повернутися до
своєï троянди, тому що був за неï у вiдповiдi. Вiн
вiдправився в пустелю — на те саме мiсце, де впав. Так вони з
льотчиком i познайомилися. Льотчик намалював йому баранчика в шухлядцi й
навiть намордник для баранчика, хоча ранiше думав, що вмiє
малювати тiльки удавiв — зовнi й зсередини. Маленький принц був
щасливий, а льотчиковi стало смутно — вiн зрозумiв, що його теж
приручили. Потiм Маленький принц знайшов жовту змiйку, чий укус
убиває в пiвхвилини: вона допомогла йому, як i обiцяла. Змiя може
всякого повернути туди, звiдки вiн прийшов, — людей вона
повертає землi, а Маленького принца повернула зiркам. Льотчиковi
маля сказало, що це тiльки на вид буде схоже на смерть, тому
засмучуватися не потрiбно — нехай льотчик згадує його,
дивлячись у нiчне небо. I коли Маленький принц розсмiється,
льотчиковi здадуться, начебто всi зiрки смiються, немов п'ятсот
мiльйонiв бубенцов.
Льотчик полагодив свiй лiтак, i товаришi зрадiли його поверненню. З
тiєï пори пройшло шiсть рокiв: потроху вiн утiшився й полюбив
дивитися на зiрки. Але його завжди охоплює хвилювання: вiн забув
намалювати ремiнець для намордника, i баранчик мiг з'ïсти троянду.
Тодi йому здається, що всi бубенци плачуть. Адже якщо троянди вже
немає на свiтi, все стане по-iншому, але жоден дорослий нiколи не
зрозумiє, як це важливо.
Е. Д Мурашкинцева