Образ князiвни Марьi в романi Вiйна й Мир
У романi Вiйна й мир Толстоï малює майстерно й переконлива
кiлька типiв жiночих характерiв i доль. Рвучка й романтичная Наташа
стає в епiлозi роману плiдною самкою, осередком материнських
життєвих енергiй. Гарна, розбещена й екзотично дурна княгиня Елен
Курагина, що втiлила в собi всi достоïнства й недолiки столичного
суспiльства, княгиня Друбецкая — мати-квачка, юна маленька княгиня
Лiза Валконська — нiжний i ськорботний ангел оповiдання, i,
нарештi, князiвна Марья, сестра князя Андрiя. Князiвна безвиïзно
проживає в маєтку Лисi Горi зi сваïм батьком,
сиятельним єкатерининським вельможею, засланим при Павловi й з
тихнув пор нiкуди що не виïжджають. Ïï панотець, Микола
Андрiйович, — людина не йз приємних: часто буркотливий i
грубий, лає князiвну дуркою, зошита шпурляє й на довершення
всього педант
А вiд портрет князiвни: Дзеркало вiдбило некрасиве слабке тiло й худу
особу. I далi Толстой немов уражений побаченим: Ока князiвни, бiльшi,
глибокi й променистi (начебто променi теплого свiтла iнодi снопиками
виходили з ïх), були так гарнi, що дуже часто, незважаючи на
некрасивiсть усього особини, очi цi робилися привлекательнее краси.
Разом iз князем Андрiєм князiвна Марья показана нам у романi як
доконаний, абсолютно цiльний психологiчно, фiзично й морально людський
тип. Одночасно, як i бу-яка жiнка, по думцi Толстого, вану живе в
постiйному, несвiдомому очiкуваннi любовi й сiмейного щастя. Тi, що ока
— дзеркало душi, загальне мiсце. Алi душу князiвни дiйсно
прекрасна, добра й нiжно. I це ïï свiтлом лучаться очi Марьи.
Князiвна Марья розумна, романтична й релiгiйно. Вану покiрно переносити
ексцентричне повадження батька, його глузування й глузування, не
перестаючи неськiнченно глибоко й сильно любити його. Вану любити
маленьку княгиню, любити сваго племiнника Миколи, любити ïï
компаньйонку, що зрадила,-француженку, любити брата сваго Андрiя,
любити, не вмiючи виявити це, Наташу, любити порочного Анатоля Курагино
. Ïï любов така, що всi що перебувають поруч пiдкоряються
ïï ритмам i рухам i розчиняються в нiй. Товстоï
надiляє князiвну Марью дивною долею. Вiн реалiзує для
неï будь-якi, самi смiливi романтичнi мрiï провiнцiйноï
панянки. Вану переживає зраду й смерть близьких, неï
рятує з рук варогiв бравий гусар Николинька Ростов, ïï
майбутнiй чоловiк (як отут не згадати Козьму Пруткова: Якщо хочеш бути
гарним — ходи в гусари). Довге томлiння взаємноï
закоханостi й залицянь, i наприкiнцi — весiлля й щасливе сiмейне
життя. Iнодi ськладається враження, що автор добiрно й розумно
пародiює незлiченнi французькi романи, якi були невiд'ємною
частиною жiночого миру i значно впливали на формування духовного миру
росiйськоï панянки качану XIX столiття. Звичайно, це не пряма
пародiя. Товстоï занадто великий для цього. Особливим лiтературним
прийомом вiн щораз вива-' лiт князiвну Марью за межi сюжету
Щораз здорова й логiчно вану осмислює бу-яку романтичне або
близьке до цього сполучення подiй. (Згадаємо ïï реакцiю
на адюльтер Анатоля Курагина й француженки Бурьен.) Ïï розум
дозваляє ïй стояти обома ногами на землi. Ïï
розвинена романами мрiйнiсть дозваляє ïй мислити якусь
паралельну, друговi романтичну реальнiсть. Ïï релiгiйнiсть
виникає з ïï морального почуття, а вано добросердо й
вiдкрите миру. Безсумнiвно, у цьому контекстi привертає увагу
ïï лiтературна попередниця. Це, звичайно ж, Лизанька з
Пiковаï дами Пушкiно.
У деяких випадках малюнок ïхнiх доль збiгається до
дрiб'язкiв. Лизаве-Та Iванiвна була домашньою мученицею, — пише
Пушкiн , — вану розливала чай i одержувала догани за липший шматок
цукру; вану вголос читала романи й винувата була у всiх помилках автора.
Як отут не згадати життя князiвни Марьи з ïï батьком у Лисих
Горах i в Моськвi! В образi князiвни Марьи набагато менше
лiтературноï типовастi й набагато бiльше живаï трепетноï
душi й людськоï привабливастi, чим в iнших жiночих персонажiв
роману. У ïï долi разом з автором живу доля приймаємо й
мi, читачi. У всякому разi, щире задовалення доставляє опис
ïï затишного сiмейного щастя з обмеженим, алi глибоко коханим
чоловiком серед дiтей, рiдних i близьких.
