Гуманiзм, як творча позицiя Джона Фаулза

Увiйшов у лiтературу в 60-х рр., одержав визнання як один з найбiльших
прозаïкiв. Добутку Фаулза — романи, повiстi, оповiдання, есе
— всупереч розмаïтостi тим i образiв, багатства прийомiв
художнього зображення — об'єднанi провiдноï для його
творчостi проблемою: формування самосвiдомостi як необхiдноï умови
для досягнення волi. Збагнення власноï сутностi сприяє
орiєнтацiï у свiтi й розкриттю можливостей особистостi.
Подолання вiдсталоï, архаïчноï, темноï стихiï,
властивiй людинi, вiдкриває можливостi для прилучення до життя,
красi, гуманностi
Фаулз народився в мiстечку Чи^-Он^-Цi, що в графствi Эссекс. Учився в
елiтнiй школi в Бедфорде, згодом служив у Королiвському флотi в морськiй
пiхотi. Пiсля Другоï свiтовоï вiйни продовжив утворення в Нью-
коледже Оксфордского унiверситету, де спецiалiзувався в областi романо-
германской фiлологiï. Викладав англiйську мову й лiтературу у
Францiï, Грецiï, Англiï й залишив педагогiчну дiяльнiсть
лише в 1963 р., коли успiх першого опублiкованого роману Колекцiонер
(The Collector) дозволив йому повнiстю вiддатися творчостi. Тодi Фаулзу
було вже майже сорок рокiв, вiн мав ґрунтовний життєвий
досвiд, його погляди сформувалися, а полiтичнi симпатiï
визначилися. Вiн був переконаним ворогом англiйських консерваторiв, йому
були близькi погляди лейбористiв (особливо ïх лiвого крила).
Фаулз називав себе соцiальним демократом, прихильником англiйського
соцiалiзму, за вiдродження якого вiн i висловлювався, маючи в увазi (i в
цьому його погляди збiгалися з позицiєю Дж.Б. Шоу), що капiталiзм
неминуче виснажить, переживе себе, а система продуманих реформ може
сприяти цьому процесу. Фаулз пiдтримував рух зелених, що виступають за
збереження природного навколишнього середовища. У своïх естетичних
принципах вiн орiєнтувався на класичнi традицiï, високо
цiнував реалiстичне мистецтво, уважав його зв'язок з життям неминущою
вартiстю, хоч у власнiй лiтературнiй творчостi аж нiяк не
дотримується традициональних клiше, органiчно поєднуючи свою
вiдданiсть класицi зi смiливими художнiми експериментами Гуманiзм
є нарiжним каменем свiтоглядних i творчих позицiй письменника.
Фаулз уважав, що лiтература повинна сприяти духовному вдосконаленню
людини, бути серйозноï й гуманноï. Вiн надавав великого
значення етичному компоненту у творчостi. Критики й про самому Фаулзе
пишуть як про письменника, що втiлив у своïх добутках етичнi норми
кращих зразкiв свiтовоï лiтератури. Працюючи в рiзних жанрах, Фаулз
найбiльше виявив самобутнiсть свого таланта як романiст. Романний жанр
вiн цiнував i як можливiсть виразити свiй погляд на життя, i як форму
впливу на духовну й моральну життя суспiльства
Пiсля Колекцiонера в 60-х рр. побачили мир такi романи Фаулза: Маг (The
Magus, 1965), Жiнка французького лейтенанта (The French Lieutenant's
Woman, 1969). До цього ж перiоду належить i книга Аристос (The Aristos,
1964), у якiй Фаулз дiлиться своïми думками й мiркуваннями про
проблеми фiлософiï, мистецтва, етики. Це своєрiдний
автопортрет художника, що дозволяє читачевi познайомитися iз
широким колом питань, якi хвилювали письменника. У цiй книзi Ф.
висловлює думка про те, що основою творчостi повинна бути чiтка
фiлософська й эстетическая концепцiï.
Серед багатьох шедеврiв свiтовоï лiтератури Фаулз iз особливим
трепетом ставився до Одиссее Гомера й Бури В. Шекспiра. Про це вiн пише
в есе Острова. Одиссея, цей перший роман в iсторiï людства, що
мiстить у собi вiчнi теми — подорожi по територiï життя й
мандри в глибинах власного я, тема пошуку й прагнення до пiзнання
навколишнього середовища. Шекспiрiвську Бурю Фаулз сприймає як
п'єсу про перемогу щироï культури над бездушшям, шляхетностi
й порядностi — над фальшивими цiнностями. Глибокий змiст
здобуває в цьому контекстi образ острова i мотив перебування на
островi. В Одиссее Фаулз особливо вiдрiзняє епiзод з нiмфою
Калипсо, бранцем якоï протягом семи рокiв залишається
героєм, потрапивши на острiв Огигию.
Тут, у гротi, обплетеного виноградною лозою, Калипсо ховала Одиссея вiд
усього миру; тут, спокушений ïï чарами, вiн залишався протягом
багатьох рокiв, проте, не забув своєï батькiвщини й знову
вернувся в мир життя, продовживши свою подорож у рiдну Итаку. Героï
шекспiрiвськоï Бури також виявляються на островi, де мудрий
Просперо, угамовуючи егоïстичнi прагнення й у самому собi, i в
iншi, допомагає людям повернути щиросердечна рiвновага, вiдчути
красу природи. Оповiдаючи про Бур, Фаулз вiдзначав: Сьогоденням островом
у п'єсi є наша планета в безмежному океанi Вселеноï.